К-33043/06 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 16.04.2009 Прийняття

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.09.2006, позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 14.10.2005 № 0004312301/1 про визначення ТОВ "Акар" податкового зобов’язання із плати за землю в сумі 335746,00 грн, в тому числі 223 831,00 грн – основний платіж та 111915,00 грн – штрафні санкції; від 14.10.2005 № 0004852301/1 про визначення цьому ж платнику податків податкового зобов’язання із зазначеного платежу в сумі 7764,00 грн, в тому числі 5176,00 грн – основний платіж та 2588,00 грн – штрафні санкції.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на статтю 7 Закону України "Про плату за землю" та статтю 4 Закону України "Про оренду землі".

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 206 Земельного кодексу України, статей 2, 5, 7, 14, 15 Закону України "Про плату за землю", вважаючи, що передача позивачем земельних ділянок площею 0,1626 га /смт Гурзуф/, площею 0,570 га /смт Масандра/, наданих йому в постійне користування для обслуговування відповідно АЗС, АГЗС та нафтобази, в оперативну оренду ТОВ "Торговий дім "Петров і компанія" за договором від 15.12.2003 зобов’язує позивача сплачувати земельний податок за ставкою з урахуванням коефіцієнту 2,5, встановленого для земель з комерційним функціональним призначенням.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом.

Згідно частини 1 статті 7 "Плата за землі населених пунктів" Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Статтею 8 цього Закону встановлено розмір плати за землі за межами населених пунктів, зокрема частиною 1 цієї статті визначено, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до статей 193, 194 Земельного кодексу України єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, якою встановлена процедура визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, є державний земельний кадастр, в якому міститься сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, кількісна та якісна характеристика, розподіл серед власників та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Предметом спору у цій справі є правильність визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов’язань за 2003, 2004 та 2005 роки за платежем із земельного податку за земельні ділянки площею 0,1626 га у смт Гурзуф та площею 0,570 га у смт Масандра, безпосереднє користування якими здійснюється ТОВ "Торговий дім "Петров і компанія" на підставі договору оренди від 15.12.2003 для ведення господарської діяльності цього товариства.

З огляду на те, що спір стосується розміру земельного податку за земельні ділянки, відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) вирішення спору залежить від місця розташування та функціонального призначення вказаних земельних ділянок, оскільки нормами цього Закону розмір земельного податку диференціюється по таким критеріям.

Як встановлено перевіркою, ТОВ "Акар" обчислювало земельний податок, виходячи з функціонального призначення – землі промисловості /для земельної ділянки у смт Гурзуф/ та землі транспорту і зв’язку /для земельної ділянки у смт Масандра/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився і суд апеляційної інстанції, послався на те, що функціональне призначення вказаних земельних ділянок у зв’язку з їх передачею в оренду не змінювалось.

При цьому, однак, у справі відсутні дані з державного кадастру щодо функціонального призначення вказаних земельних ділянок станом на 2003, 2004, 2005 роки. З’ясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору з огляду на те, що довід ДПІ у м. Ялта про те, що функціональне призначення цих земельних ділянок - комерційне, належним чином перевірений судом не був.

Недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 11 КАС України, як таке, що могло призвести до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до частини 2 статті 227 КАС України з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених статтями 220 цього Кодексу, є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, встановити обставини справи щодо дійсного функціонального призначення земельних ділянок, з приводу сплати податку за яку виник спір, станом на 2003, 2004, 2005 роки та вирішити спір згідно чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково, скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.09.2006, постанову господарського суду АР Крим від 27.02.2006, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.