Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Чумаченко Т.А., Мироненка О.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2про скасування рішення конкурсної комісії та наказу про призначення на посаду, -

В липні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила скасувати рішення начальника Тернопільського обласного управління юстиції (нині - Головне управління юстиції у Тернопільській області) про призначення конкурсу на заміщення вакантної посади завідувача сектором нотаріату Тернопільського обласного управління юстиції та утворення конкурсної комісії, скасування рішення конкурсної комісії від 30.06.2006 року щодо оголошення результатів конкурсу та наказу начальника Тернопільського обласного управління юстиції про призначення на посаду завідувача сектором нотаріату Козар Валентини Іванівни.

В обґрунтування позову заявниця вказувала, що внаслідок прийняття відповідачем спірних актів ненормативного характеру було порушено її право щодо просування по службі, третя особа на стороні відповідача незаконно перебувала у складі кадрового резерву та не відповідала встановленим вимогам освітньо-кваліфікаційного рівня посад державного службовця, що були передбачені станом на день допущення її до проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, оголошення результатів такого конкурсу та призначення на посаду завідувача сектору нотаріату Тернопільського обласного управління юстиції.

В подальшому представник позивачки відмовився від позову в частині скасування рішення начальника Тернопільського обласного управління юстиції про призначення конкурсу на заміщення вакантної посади завідувача сектором нотаріату Тернопільського обласного управління юстиції та утворення конкурсної комісії, у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.09.2006 року позов в даній частині було залишено без розгляду. В решті вимог представник просив позов задовольнити.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2008 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 26 березня 2008 року в порядку процесуального правонаступництва здійснено заміну відповідача на Головне управління юстиції у Тернопільській області.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, і з цим вірно погодилася колегія суддів апеляційного суду, що проведення конкурсу на заміщення вакантної посади завідувача сектором нотаріату Тернопільського обласного управління юстиції та оголошення результатів конкурсу відповідає вимогам закону, а тому підстав для скасування рішення конкурсної комісії та наказу про призначення на посаду завідувача сектором нотаріату переможця цього конкурсу не вбачається.

Зазначеного висновку суди дійшли виходячи з наступного.

Згідно статті 27 Закону України "Про державну службу" - просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлене законами України та Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2006 року було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади завідувача сектором нотаріату Тернопільського обласного управління юстиції, в якому прийняли участь позивачка та третя особа - ОСОБА_2

Обидва кандидати мали однаковий фаховий рівень підготовки за спеціальністю "Правознавство", достатній стаж роботи. Згідно наказу Тернопільського управління юстиції від 13 грудня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1. були зараховані до кадрового резерву на посаду завідувача сектору обласного управління юстиції на 2006 рік.

Рішенням конкурсної комісії за результатами іспиту рекомендовано начальнику Тернопільського управління юстиції призначити на посаду ОСОБА_2, як таку, що набрала більшу кількість голосів.

Наказом від 5 липня 2006 року за №159-к на посаду завідувача сектором нотаріату призначена ОСОБА_2

Вирішуючи спір, районний суд обґрунтовано спростував доводи позивачки про те, що відповідно пункту 5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року №169 (169-2002-п) , передбачена можливість просування по службі державних службовців які успішно пройшли стажування без конкурсного відбору, а тому у керівника Тернопільського управління юстиції не було підстав для призначення конкурсу на заміщення вакантної посади, оскільки зазначеною нормою передбачено право, а не обов'язок керівника призначати на вакантні посади осіб без проведення конкурсу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.