К-30125/06 Про стягнення невиплачених коштів допомоги - 15.07.2009 Прийняття

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 31.03.2006 р. позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1: з Управління Пенсійного фонду України Овруцького району - доплату до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р. в сумі 14570 грн. та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 3 категорії в сумі 730,80 грн.; з обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації - допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р. в сумі 2914 грн.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2006 р. скасовано постанову Овруцького районного суду від 31.03.2006 р. і ухвалено нову постанову. Відмовлено за безпідставністю заявлених вимог у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції вважає правильним, наголошуючи на тому, що виплати, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , є гарантованими Конституцією України (254к/96-ВР) і мають бути здійснені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації та Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі як пенсіонер.

Територія, на який проживає ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1 належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у такому розмірі: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію.

Відповідно до ст. 39 цього Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні добровільного відселення підвищуються на дві мінімальні заробітні плати.

Відповідно до ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Правовий аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що у період з липня 2002 року по червень 2005 року законодавець не вносив до них змін, які встановлюють інші, крім мінімальної заробітної плати, критерії нарахування виплат, або обмежують його розмір.

Таким чином, вихідними критеріями обрахунку спірних сум виплат виступали: мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період законодавцем змінювався 7 разів і складав від 165 до 310 грн. на місяць та мінімальна пенсія за віком, розмір якої змінювався законодавцем 3 рази і складав від 47,30 грн. до 332,00 грн. на місяць.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2002-2003 роках встановлювався спеціальними Законами, а у 2004-2005 роках - Законами про Державний бюджет на відповідний рік.

Зміст Законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цих розмірів для реалізації положень статей 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тільки стаття 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" містила застереження для Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не норми постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Відповідно, суд апеляційної інстанції порушив засади пріоритетності законів на підзаконними актами, що зумовило помилкові висновки щодо необхідності здійснення спірних виплат у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) .

Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача певних сум, суд першої інстанції не з'ясував, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідачів для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи; з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи мають право відповідачі проводити спірні виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суд не дослідив і не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України та управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду від 31.03.2006 р. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Овруцького районного суду Житомирської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.