К-1470/09 Про визнання недійсним договору підряду - 15.04.2009 Прийняття

касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 р.

у справі № 12/13/14/4452 (22а-11859/08)

за позовом Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

до 1. Підприємства "Укрінвопромінвест",

2.Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р. у позові про визнання недійсним договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 12.08.2004 р. № 67/08, укладеного між ДП "Хмельницький облавтодор" та Підприємством "Укрінвопромінвест", та стягнення з ДП "Хмельницький облавтодор" в дохід держави 1500000 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 р. постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення у повному обсязі позовних вимог ДПІ у місті Хмельницькому про визнання недійсним договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану № 67/08 від 12.08.2004 р., укладеного між ДП "Хмельницький облавтодор" та підприємством "Укрінвопромінвест". Стягнуто з ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в доход державного бюджету України кошти, отримані від підприємства "Укрінвопромінвест", в сумі 1500000 грн.

Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Між ДП "Хмельницький облавтодор" та підприємством "Укрінвопромінвест" укладено договір на проведення оцінки протипожежного стану № 67/08 від 12.08.2004 р., зобов’язання за яким сторонами виконані, що підтверджується актом виконаних робіт № 31 від 30.09.2004 р.

Податкова інспекція свою позицію щодо укладення вказаного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, ґрунтує на тому, що Підприємство "Укрінвомпромінвест" виконало роботи з оцінки пожежного стану ДП "Хмельницький облавтодор" за відсутності відповідної ліцензії, тобто державі нанесено шкоду вигляді ненадходження плати за видачу ліцензії.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції стосовно того, що вищевикладені обставині не можуть свідчити про укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків, чи свідчили б про намір сторін при виконанні спірного договору завдати шкоди інтересам держави і суспільства.

Сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб’єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Адміністративно-господарські санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватись до сторін договору за провадження господарської діяльності, на підставі такого договору, без ліцензії.

Згідно статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлена статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III і передбачає накладення на суб’єкта господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про стягнення штрафів, приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Отже, у випадку здійснення суб’єктом господарювання діяльності, яка потребує ліцензії, за відсутності такої ліцензії, уповноважений орган має право застосувати до такого суб’єкта фінансові санкції у вигляді штрафів, які спрямовуються до Державного бюджету України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанції стосовно відсутності підстав вважати спірний договір недійсним.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що вчинення юридичною особою правочину без відповідного дозволу (ліцензії) визначено ст. 227 Цивільного кодексу України, як окрема підстава для можливості визнання його недійсним, і не передбачає застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України у вигляді стягнення в доход держави одержаного за такою угодою (у тій мірі, яка визначається в залежності від наявності мети у однієї сторони договору чи у обох сторін), та які застосовуються виключно до визнаного господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи ж із вимог п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, державні податкові органи мають право подавати до судів і господарських судів позови до підприємств, установ та організацій про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Утім, суд не врахував, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати спірний договір недійсним, вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання недійсним договору, як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням постанови суду першої інстанції у цій частині, а постанова суду першої інстанції про відмову у позові в частині застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 р. скасувати.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р. в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 12.08.2004 р. № 67/08 скасувати і закрити провадження у справі в цій частині.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ДП "Хмельницький облавтодор" в дохід держави 1500000 грн. залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати зі сплати державного мита за подання касаційної скарги в сумі 1,70 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.