Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року та постанову Охтирського міськрайонного суду від 24 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки,

28 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого йому підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1а на відшкодування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік та 7 місяців 2008 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) - 2 120 грн 70 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року скасовано. Позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області нарахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 100 КАС України.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1935 року народження, відноситься до категорії "діти війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV (3367-15) було внесені такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) : виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету"

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) не були визнані неконституційними.

Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Кабінетом Міністрів України визначений не був.

Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачу щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача підвищення до пенсії за 2007 рік та 7 місяців 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з огляду на рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно періоду нарахування підвищення до пенсії: за весь 2007 рік та 7 місяців 2008 року, оскільки положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Доводи касаційної скарги про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) , не приймаються колегією суддів.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) , є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи відповідача відносно того, що розмір мінімальної пенсії не може бути визначений відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" також не приймаються колегією суддів.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Доводи відповідача щодо пропуску строку для звернення до адміністративного суду не приймаються колегією суддів, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до посвідчення, копія якого наявна в матеріалах справи, позивачу виплачується пенсія по за віком.

Підвищення до пенсії, яке передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є складовою пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином суди попередніх інстанцій правильно не застосували положення ст. ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.