Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі

судового засідання: Мирутенка О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3

на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року

у справі №2-а-466/07(22а-8549/08)

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про скасування рішення та зобов'язання повторно розглянути питання про повернення земельної ділянки спадкоємцям реабілітованого,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 (далі - позивачі, скаржники) звернулися до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - сільрада, відповідач), в якому просили скасувати рішення сільради від 14 червня 2007 року та зобов'язати повторно на черговій сесії розглянути питання щодо повернення земельної ділянки в розмірі 7,6482га позивачам як спадкоємцям реабілітованого.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони як спадкоємці реабілітованого батька ОСОБА_5 подали до сільради заяву про повернення належної реабілітованому земельної ділянки площею 7,6482га розташованої по вулицям Молодіжній, Мічуріна, Лісна, Нова та на полі і в лісі в селі Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області для ведення селянського господарства.

Відповідач рішенням від 14 червня 2007 року у відповідь на подану заяву скаржниками в поверненні останнім вказаної земельної ділянки відмовив.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

В касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи позивачам у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачами існує спір про право спадкоємців на майно реабілітованої особи, який має приватно-правовий характер, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства. З цим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такий висновок був зроблений передчасно, без ретельної перевірки обставин, що були причиною виникнення даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, в основі спору є не спір між спадкоємцями реабілітованого, а спір з приводу прав реабілітованого громадянина з державою з приводу відшкодування матеріальних збитків, виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованому чи його спадкоємцям.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 року, вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладено на обласні, міські і районні ради народних депутатів. З цією метою радам народних депутатів рекомендовано утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

З ксерокопії витягу з рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року вбачається, що вказана комісія клопотала перед Дмитрівською сільською радою про виділення заявникам земельних ділянок згідно існуючого законодавства, як спадкоємцям реабілітованого.

З моменту винесення вказаного рішення до дня звернення позивачів з даним позовом пройшло 14 років, але суд не з'ясував, чи розглядалось клопотання комісії з питань поновлення прав реабілітованих органом місцевого самоврядування у вказаний період і які були прийняті рішення.

В матеріалах справи (а.с. 31) є рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району від 14 червня 2007 року (через 14 років) про відмову спадкоємцям реабілітованого ОСОБА_5 в поверненні земельної ділянки. Які конкретно доводи стали підставою для відмови, з вказаного рішення не вбачається, а протокол засідання сесії з цього питання та висновки відповідної депутатської комісії судом не вивчені.

Оскільки, позивачами оскаржується рішення Дмитрівської сільської ради щодо відмови в поверненні земельної ділянки, ставиться питання про його скасування та про повторний розгляд питання про повернення земельної ділянки спадкоємцям реабілітованого, то суду належало, враховуючи наведене вище, з'ясувати діяла сільська рада при розгляді клопотання комісії з питань поновлення прав реабілітованих, як суб'єкт владних повноважень чи розглядала заяви позивачів про надання земельних ділянок як спадкового майна і лише після цього робити висновок до якої із юрисдикції відноситься заявлений позивачами спір.

В зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи статтю 227 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що ухвали суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження підлягають скасуванню, а справа - направленню до адміністративного суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі чи про відсутність підстав для такого відкриття.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року скасувати.

Справу №2-а-466/07(22а-8549/08) направити до адміністративного суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про скасування рішення та зобов'язання повторно розглянути питання про повернення земельної ділянки спадкоємцям реабілітованого.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.