Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі

судового засідання: Мирутенка О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року

у справі №2а-28/07(22-а-1813/08)

за позовом ОСОБА_3

до Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області,

за участю третьої особи - ОСОБА_1,

про визнання рішення частково нечинним,

У листопаді 2006 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області про визнання рішення від 22 лютого 1968 року, в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на весь будинок АДРЕСА_1, нечинним.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, скаржник), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення останнього та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення позивачем процесуального строку оскарження постанови суду першої інстанції.

Однак, з такими висновками погодитись неможливо, оскільки вони є передчасними та такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Так, частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок і строки апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а саме: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2007 року позов задоволено.

01 червня 2007 року скаржником подано заяву про те, що він отримав копію вищевказаної постанови 31 травня 2007 року, а 16 червня 2007 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зі змісту ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року вбачається, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції пропущено без поважних причин.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що скаржник не міг отримати копію зазначеної постанови 31 березня 2007 року, є помилковим та таким, що не відповідає нормам процесуального права.

Оскільки, до матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 додано копію відповіді з Центру поштового зв'язку №12 про повернення кореспонденції з 02 лютого 2007 року і до теперішнього часу, що надходила на ім'я скаржника, за адресою АДРЕСА_1 відправникам з відміткою "Адресат тимчасово не проживає у зв'язку з хворобою. Знаходиться в Києві у дочки" (а.с. 121). Крім того, скаржником до касаційної скарги надано копію довідки поліклініки №2 Подільського району м. Києва про стан здоров'я, термінів перебування в стаціонарі та місця амбулаторного лікування (а.с. 125).

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має повноважень щодо дослідження доказів, встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у судовому рішенні.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року та направити матеріали справи, згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо можливого відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

Інші вимоги, заявлені у касаційній скарзі ОСОБА_1, задоволенню не підлягають, оскільки не були предметом розгляду в судових інстанціях.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року скасувати.

Справу №2а-28/07(22-а-1813/08) направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.