Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.

у справі №25/513

за позовом Приватного підприємства "Галатея-Тур"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Приватне підприємство "Галатея-Тур" (далі по тексту - позивач, ПП "Галатея-Тур") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. у справі №25/513 (суддя Морозов С.М.), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді - Лосєв А.М., Мартюк А.І.), задоволено позовні вимоги повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000932306/0 від 11.02.2005 р., №0000932306/1 від 14.03.2005 р., №0000932306/2 від 26.05.2005 р. та №0000932306/0 від 11.08.2005 р.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №25/513, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.02.2005 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932306/0, яким до позивача на підставі Закону України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2000 грн.

За наслідком неодноразового адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000932306/0 від 11.02.2005 р. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000932306/1 від 14.03.2005 р., №0000932306/2 від 26.05.2005 р. та №0000932306/0 від 11.08.2005 р.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівково обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 04.01.2005 р. №001550 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. за №72 (z0237-01) (далі - Положення), неоприбутковано готівкові кошти в касі підприємства на суму 400 грн.

Згідно з п. 2.10 Положення уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній мірі оприбутковуватися в їх касах. А пунктом 2.17 Положення встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки, до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 1.2 вказаного Положення встановлено, що оприбуткування готівки в касі це облік готівки в касі підприємства на повну суму її фактичних надходжень. Касою підприємства є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Готівковими розрахунками є платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до п. 2.2 Положення розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб здійснюються також через установи банків шляхом переказу готівки на користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати будь-яких платежів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2.1 Статуту позивача ПП "Галатея-Тур" створено з метою отримання прибутку у здійсненні туристичної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за туристичні послуги, надаються позивачем в безготівковому порядку через установи банків, що підтверджується наявними в справі договорами, укладеними позивачем з АКБ "Правекс-банк" від 01.09.2004 р. №19/286 та з АБ "Діамант" від 13.12.2004 р. №6/4.

Відповідно до договору банківського рахунку №20/1758 від 11.06.2004 р., укладеного позивачем з Акціонерним товариством "Індекс-банк", ПП "Галатея-Тур" відкрито поточний рахунок в національній валюті. На підставі договорів про приймання платежів, укладених з АКБ "Правекс-банк" від 01.09.2004 р. №19/286 та з АБ "Діамант" від 13.12.2004 р. №6/4, останні зобов'язуються приймати платежі від контрагентів підприємства за товари та послуги у вигляді готівкових коштів та переказувати ці кошти на поточний рахунок підприємства.

Беручи до уваги те, що платежі фізичних та юридичних осіб з позивачем за надані ним туристичні послуги здійснюються у безготівковому порядку через установи банків, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що висновок податкового органу про неоприбуткування позивачем суми коштів у розмірі 400 грн. в приміщенні позивача за адресою: АДРЕСА_1, не підтверджується матеріалами справи та є необґрунтованим.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначає, що визначення позивачу податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій саме сумою податкового зобов'язання не відповідає положенням преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу готівки.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №25/513 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №25/513 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №25/513 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.