Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А. (доповідач), Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжне Луганської області (далі - УПФ України у м. Рубіжне) за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2005 року,

У грудні 2004 року ОСОБА_1звернувся до Рубежанського міського суду Луганської області із скаргою на неправомірні дії УПФ України у м. Рубіжне.

В обґрунтування скарги посилався на те, що з 10 березня 2004 року йому призначено пенсію згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

У серпні 2004 року для перерахунку раніше призначеної пенсії він надав відповідачу довідку з підприємства про перерахунок заробітної плати за час його роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 13 червня по 13 липня 1986 року, але в перерахунку йому відмовлено.

У жовтні 2004 року він повторно звернувся до УПФ України у м. Рубіжне з письмовою заявою про перерахунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , але листом від 25 листопада йому також було відмолено.

Просив визнати відмову УПФ України у м. Рубіжне неправомірною та зобов'язати відповідача перерахувати пенсію у відповідності з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) з заробітку, отриманого в період з 13 червня по 13 липня 1986 року в сумі 1664,95 грн.

Рішенням Рубежанського міського суду Луганської області від 19 січня 2004 року скаргу ОСОБА_1. задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПФ України у м. Рубіжне у перерахунку пенії ОСОБА_1.

Зобов'язано начальника УПФ України у м. Рубіжне призначити ОСОБА_1. державну пенсію згідно з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за його вибором відповідно вимог статей 49, 55, 56, 57 цього Закону.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2005 року апеляційну скаргу УПФ України у м. Рубіжне задоволено.

Рішення Рубежанського міського суду Луганської області від 19 січня 2004 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1вказує на те, що рішення судом апеляційної інстанції постановлене з порушенням вимог матеріального права, просить його скасувати та залишити без зміни рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 січня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, категорія 2. Інвалідності не має. 10 березня 2004 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи" та статей 27, 40 Закону України від 09 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та повертаючи справу на новий судовий розгляд, правильно вказав на те, що судом не повно з'ясовані обставини необхідні для вирішення спору та розгляду справи.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1вимагає що б для обчислення його пенсії був використаний його більший середньомісячний заробіток, визначений у відповідності з вимогами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) і разом з тим, що б пенсія була обчислена за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , тобто без обмеження пенсії максимальним розміром.

Суд першої інстанції не врахував різницю методик визначення розмірів середньомісячної заробітної плати та визначення розміру пенсії за Законами України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і постановив судове рішення на неповно з'ясованих обставинах справи.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цього Закону, може бути визначена згідно з раніше діючим законодавством, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цього Закону - згідно з цим Законом. Частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсії, визначених законом для відповідної категорії пенсіонерів, і не може бути нижче, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на проживання, передбаченої на день набрання чинності цього Закону.

Судове рішення обґрунтовано скасовано з урахуванням того, що судом першої інстанції не з'ясовано вид та розмір, призначеної позивачу пенсії, з розрахунку якої заробітної плати її було встановлено та чи виникло у позивача право на перерахунок пенсії у відповідності з вимогами Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Доводи касаційної скарги правильність висновку апеляційного суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні законодавства.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2005 року у справі за скаргою на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжне Луганської області - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.