Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Оболонського району міста Києва, Управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання неправомірними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2007 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до прокуратури Оболонського району міста Києва, Управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання неправомірними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії. Просив суд визнати неправомірними дії та бездіяльність Прокуратури Оболонського району міста Києва, а саме порушення розгляду клопотань потерпілого та його представника, передбаченого статтями 129 Кримінально - процесуального кодексу України.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2007 року, у відкритті провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що таку заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суду є правильним та відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії слідчого і прокурора вчинені під час досудового слідства, в зв'язку з чим подана заява повинна розглядатися в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) , а не в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

З огляду на зазначене, цей спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що розгляд даної заяви можливий лише в порядку кримінального судочинства є правильним та обґрунтованим.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.