Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Одеської обласної держаної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Малиновського району м. Одеси, Управління державного казначейства в Одеській області про зобов'язання видати довідку та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2004 року,

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Одеської обласної держаної адміністрації, в якому просив суд зобов'язати відповідача надати письмову довідку про те, яка категорія постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи буде встановлена його неповнолітньому сину ОСОБА_2 по досягненню повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він звертався до відповідача з заявою про отримання довідки про встановлення категорії сину, але отримав відповідь в якій відсутня інформація щодо встановлення в майбутньому категорії його неповнолітньому сину.

Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2004 року залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що видача довідки щодо встановлення в майбутньому категорії статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є неможливим, оскільки таке встановлення статусу наперед законодавством не передбачено.

Такий висновок є правильним та відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або З постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно пункту 8 "Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 51 неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору серії Д.

У відповідності до частини другої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що син позивача ОСОБА_2, 1988 року народження, на момент звернення до суду не досяг повноліття, є студентом Одеського фінансово - економічного коледжу, відповідно до посвідчення від 30 грудня 1992 року має статус дитини потерпілої від Чорнобильської катастрофи.

Тобто, у відповідача відсутні правові підстави для визначення за ним статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Крім того, відповідно до частини другої Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Однак чинним законодавством не передбачено, що повноважень відповідачів належить видача довідок щодо встановлення громадянам в майбутньому статусу потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2004 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.