Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на постанову Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просив суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зобов'язати здійснити перерахунок одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення.

Вимоги позивач обґрунтовував тим, що перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відноситься до першої категорії таких постраждалих, є інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі - Закон № 796 - ХІІ (796-12) ). Однак відповідач не проводить йому зазначені виплати.

Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 2 лютого 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року постанову суду першої інстанції від 2 лютого 2007 року скасовано. Позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суми компенсації на оздоровлення за період з 2003 по 2005 роки у розмірі 4735,50 гривень.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Однак за період з 2003 року по 2006 рік Управління праці та соціального захисту населення в місті Дзержинську виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" за 2003 рік - 21,50 грн., за 2004 рік - 21,50 грн., за 2005 рік - 21,50 грн., а за 2006 рік виплатило у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) за 2006 рік - 90 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 (836-96-п) та № 562 (562-2005-п) всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі зокрема :

- постановою № 836 (836-96-п) для інвалідів третьої групи - 21,50 гривень,

- постановою № 562 (562-2005-п) для інвалідів третьої групи - 90 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону № 796-ХІІ та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2006 роки, а не постанови КМУ № 836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі встановленому постановами КМУ № 836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) за 2003-2006 роки суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення на користь позивача недоотриманої суми за 2006 рік, суд апеляційної інстанції прийшов вірного висновку, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-ІУ від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік є правильним, тому й правильним є висновок про скасування рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, судом апеляційної інстанції не було враховано, що частиною 7 статті 48 Закону передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції прийшов помилкового висновку, застосовуючи в розрахунках мінімальну заробітна плата на дату звернення позивача до суду, а не на момент проведення виплати.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було встановлено дату проведення позивачу виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки, зазначені порушення норм матеріального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який позбавлений повноважень на встановлення обставин, то справу необхідно направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради задовольнити частково.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 2 лютого 2007 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.