Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєлін С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Юрченка В.В.

cекретар Коваленко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за касаційної скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року,

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду у липні 2006 року. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 06 лютого 2006 року її поновлено на посаду начальника відділення перевірок в галузі виробничої сфери головного відділу податкової міліції в місті Маріуполі та на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. З наказом про поновлення на посаді її ознайомили лише 17 травня 2006 року. У зв'язку з затримкою виконання судового рішення, за період з 07 лютого 2006 року по 17 травня 2006 року просить стягнути з ДПІ у місті Маріуполі на її користь 6018,18 грн.

Справа № К-5131/09

Головуючий у першій інстанції Галатіна О.О.

Доповідач Ліпський Д.В.

Судами першої та апеляційної інстанцій, справа розглядалась неодноразово.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року залишена без змін постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року, якою позов задоволено частково. Стягнуто з ДПІ у місті Маріуполі Донецької області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07 лютого 2006 року по 17 травня 2006 року в сумі 1405,46 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення керувався постановою Пленуму Верховного Суду України та постановою Верхового Суду України, які не встановлюють норм права. При розрахунку розміру середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, судом апеляційної інстанції не застосовано Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та не в повному обсязі застосовано пункт 3 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (100-95-п) , що стало причиною неправильного обчислення заборгованості. Судом також не досліджені докази надані нею для здійснення розрахунку суми середньої заробітної плати для розрахунку середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Судами встановлено, що постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 06 лютого 2006 року ОСОБА_1 поновлено на посаду начальника відділення перевірок в галузях виробної сфери головного відділу податкової міліції ДПІ в місті Маріуполі. Стягнуто на її користь з ДПІ в місті Маріуполі середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2005 року по 06 лютого 2006 року в сумі 2148,59 грн. та з ДПА в Донецькій області на користь позивачки моральну шкоду а сумі 300 грн.

Зазначене судове рішення в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, однак відповідний наказ відповідачем видано лише 11 травня 2006 року. Із зазначеним наказом позивачку ознайомлено 17 травня 2006 року та 18 травня 2006 року було допущено до роботи.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (100-95-п) затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі -Порядок), пунктом 2 якого передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно обчислено середній заробіток за серпень-вересень 2005 року, оскільки позивачку звільнено 01 жовтня 2005 року. Судами також зроблено правильний розрахунок середнього заробітку за час затримки у сумі 4509,84 грн., так як за період серпень-вересень 2005 року позивачка відпрацювала 22 дні та отримала заробітну плату в сумі 1437,95 грн.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки(за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (наукову професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Отже, висновок судів про відсутність підстав включати премію в розмірі 450 грн. при обчисленні середньої заробітної плати за серпень - вересень 2005 року є правильним, оскільки зазначена премія позивачці за розрахунковою відомістю виплачена у жовтні 2005 року, а відповідно до вимог Положення премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомість на заробітну плату.

З матеріалів справи видно, що за період з 19 жовтня 2005 року по 18 травня 2006 року позивачка перебувала на обліку, як безробітна в Жовтневій міжрайонній філії Маріупольського міського центру зайнятості і за цей період їй виплачено допомогу в сумі 3104,38 грн.

Оскільки при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток за період працевлаштування, допомога по безробіттю), то судами правильно вирахувано середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивачки, а саме: 1405,46 грн. (4509,84 грн. - 3104,38 грн.).

Враховуючи те, що посилання позивачки в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 224, 230, КАС України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.