Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєлін С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Юрченка В.В.

cекретар Коваленко В.М.

за участю представника відповідача Шевчука В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра оборони України, треті особи: Державна судова адміністрація України, Військовий місцевий суд Дніпровського гарнізону про визнання протиправним рішення щодо підстав звільнення та зобов'язання внести зміни до наказу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року,

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у вересні 2007 року. Свої вимоги мотивував тим, що з 31 жовтня 1994 року займав посаду судді військового суду Дніпропетровського гарнізону. Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року його звільнено із посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його обрано. 23 березня 2007 року він звернувся з рапортом про звільнення його з військової служби в запас у зв'язку із скороченням штатів. Однак заступником Міністерства

Справа № К-17825/08

Головуючий у першій інстанції Зосименко С.Г.

Доповідач Ліпський Д.В.

оборони України видано наказ №106 від 15 червня 2007 року про звільнення його у запас за власним бажанням. Просив визнати протиправним рішення заступника Міністра оборони України в частині підстав звільнення з військової служби та зобов'язати внести зміни до наказу зазначивши підставу звільнення у зв'язку із скороченням штатів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року залишена без змін постанова Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2007 року, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині неправильно виклав зміст пункту 76 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що на час його звільнення у Збройних Сил України здійснювалося скорочення штатів. Крім того, помилковим є висновок суду що бажання особи, яка звільняється зі Збройних Сил України враховується керівником закладу при направленні подання до вищих інстанцій, але не є для нього обов'язковим. Зазначає, що він мав право за наявності декількох підстав для звільнення, а саме - звільнення за скороченням штатів або за власним бажанням, обирати ту з підстав, за якою передбачаються найбільші права та пільги після звільнення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач з 11 квітня 1995 року проходив військову службу на посаді судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону. У зв'язку із закінченням строку на який його обрано постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року його звільнено із займаної посади.

Позивач звернувся до голови військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону з рапортом про звільнення його з військової служби в запас за пунктом 67 підпункту "в" Положення про проходження військової служби особам офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" у зв'язку із скороченням штату.

Відповідно до пункту 71 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, правщиками (мічманами) Збройних Сил України (далі - Положення) звільнення відряджених військовослужбовців з військової служби здійснюється в установленому цим Положенням порядку за поданням керівників органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністра оборони України.

Голова військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону звернувся до міністра оборони України з поданням про звільнення позивача з військової служби за власним бажанням, в якому зазначив, що позивача доцільно звільнити саме за власним бажанням, а не у зв'язку із скороченням штату. Зазначене подання було реалізоване наказом заступника Міністра оборони України від 15 червня 2007 року №106, яким ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом 67 підпункту "д" Положення - за власним бажанням.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача із служби за власним бажанням є правомірним, оскільки звільнення з військової служби у зв'язку із скороченням штатів здійснюється у разі неможливості використання військовослужбовця на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів. Волевиявлення позивача звільнитися з військової служби підтверджується аркушами бесіди, які проводилися з ним після звільнення його з посади судді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суддів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до підпункту "в" пункту 67 Положення офіцери, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Указом Президента України "Про ліквідацію військового місцевого суду та внесення змін до Указу Президента України від 30 серпня 2001 року N 769" № 730 від 04 вересня 2006 року (730/2006) затверджено мережу і кількісний склад військових апеляційних та військових місцевих судів відповідно до якого кількість суддів військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону скорочено до 4 суддів.

Відповідно до Наказу Державної судової адміністрації "Про зменшення кількості суддів та скорочення штатної чисельності працівників апарату окремих військових судів №95 від 06 вересня 2006 року голів військових судів, кількість суддів у яких зменшується, не пізніше 03 листопада 2006 року зобов'язано, зокрема, підготувати та подати на затвердження до Голови судової адміністрації Країн нові штатні розписи.

Оскільки скорочення кількості судів військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону відбувалося в 2006 році, а на час звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби 23 березня 2007 року скорочення штатів та проведення організаційних заходів не відбувалося, відмова у звільненні позивача з цих підстав є правильним.

При зверненні голови військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону до Міністра оборони України з поданням про звільнення позивача зі служби за власним бажанням було враховано його характеристику та бажання звільнитися зі служби в Збройних Силах України, яке підтверджується аркушами бесіди та рапортом про звільнення.

Враховуючи те, що рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби Міністерством оборони України приймалося на підставі подання голови місцевого суду Дніпропетровського гарнізону, суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок про відсутність підстав вважати неправомірним наказ заступника Міністра оборони України то внесення до нього зміни.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 224, 230, КАС України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра оборони України, третя особа Державна судова адміністрація України, Військовий місцевий суд Дніпровського гарнізону про визнання протиправним рішення щодо підстав звільнення та зобов'язання внести зміни до наказу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.