Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Козаченку О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008 у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну відмову Закарпатського обласного військового комісаріату щодо перерахунку пенсії,

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірну відмову Закарпатського обласного військового комісаріату щодо перерахунку пенсії.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2005 скаргу ОСОБА_1 було задоволено.

Додатковою постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2006 було задоволено заяву скаржника про додаткове роз'яснення рішення та зобов'язано Закарпатський обласний військовий комісаріат перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за попередні роки у відповідності з діючим на той час законодавством.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткової постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2006 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу - без розгляду.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008, поновити строки на апеляційне оскарження та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги, посилаючись на порушення Львівським апеляційним адміністративним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня її складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.02.2008 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу на додаткову постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2006 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не брало участі у розгляді зазначеної справи, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не вирішував питання про права, інтереси чи обов'язки вказаного управління і лише з 01.01.2007 на органи Пенсійного фонду України покладено функцію призначення та виплати пенсій військовослужбовцям, то Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області стало стороною у виконавчому провадженні, а не стороною у справі.

Частиною 6 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків на апеляційне оскарження, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на додаткову постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2006 з пропуском строку на апеляційне оскарження, а причини пропуску такого строку судом апеляційної інстанції не були визнані поважними, то апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області правомірно залишена без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008 у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну відмову Закарпатського обласного військового комісаріату щодо перерахунку пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.