головуючого Конюшка К.В.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року

у справі № 10/77

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинним рішення

У березні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індекс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання рішення від 27.02.2006 р. № 0000142240/0/22-514 нечинним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 369458 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що податковим органом безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення строку повернення валютної виручки за контрактом без врахування факту зменшення договірної ціни за цим контрактом.

Постановою господарського суду Рівненської області від 23.03.2006 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р. постанову господарського суду Рівненської області від 23.03.2006 р. скасовано, визнано недійсним рішення від 27.02.2006 р. № 0000142240/0/22-514.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі – Закон від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) ).

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Державною податкової інспекцією у м. Рівне було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по експортному контракту № 1 від 29.07.2005 р., укладеному з фірмою ІП "Грізлі" за період з 01.07.2005р. по 20.02.2006р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем ст. 1 Закону № 185/94-ВР від 23.09.1994 р., відповідно до якої (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Актом, зокрема, встановлено ненадходження валютної виручки в сумі 594000 євро (3587357,14 грн.) при виконанні експортного контракту № 1 від 29.07.2005р.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято рішення від 27.02.2006 р. № 0000142240/0/22-514 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 377526 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов контракту № 1 від 29.07.2005 р., укладеного між продавцем – ТОВ "Індекс" та покупцем – ІП "Грізлі" (Казахстан), продавець поставив, а покупець прийняв товар – комплект захисних щитків на гомілку та лікті Ш-308 в кількості 16500 штук вартість 122 євро на загальну суму 2013000 євро.

На експортовану продукцію позивач за участю брокерської фірми "Олімп" оформив на Харківській митниці вантажно-митні декларації.

Судами також встановлено факт перетину товаром в обумовленій контрактом кількості. Остання поставка відбулась 19.10.05 р.

За взаємною згодою сторони контракту № 1 від 29.07.05 р. підписали додаткову угоду № 2 від 18.11.2005 р. про внесення змін в умови контракту № 1 від 29.07.05 р. та склали акт узгодження ціни від 18.11.05 р., яким погодили зміну ціни одиниці товару з 122 євро на 86 євро, змінивши відповідно загальну суму контракту на 1419000 євро. Рішення сторін контракту зменшити вартість товару прийнято на підставі проведеного Торгово-промисловою палатою м. Астани (Казахстан) дослідження ринкової вартості щитків на гомілку та лікоть Ш-308, яка згідно висновку по ціновій інформації № 02/247 від 18.11.2005 р. становить 89 євро за один комплект.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у вантажно-митних деклараціях, заповнених покупцем ІП "Грізлі", зазначено нову ціну товару у відповідності до додаткової угоди № 2 від 18.11.2005 р. Загальна сума товару, задекларована у ВМД склала 1419000 євро. Крім того, за змістом повідомлення департаменту митного контролю в м. Астана (Казахстан) № 1-71-15/3799 від 28.04.2006 р. на адресу Рівненської митниці вбачається, що розмитнення товару за контрактом відбулося за додатковою угодою № 2 від 18.11.2005 р.

Різниця між вартістю товару, визначеною сторонами в контракті та вартістю, встановленою внесеними змінами до контракту, становить суму неповернутої контрагентом виручки в розмірі 594000 євро, що стало підставою для нарахування позивачу пені податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосування штрафних санкцій у даному випадку не відповідає вимогам діючого законодавства.

Стаття 2 Закону України від 16.04.91 р. № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ділі – Закон від 16.04.91 р. № 959-XII (959-12) ) закріплює принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону від 16.04.91 р. № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Отже, чинне законодавство України не забороняє суб'єктам зовнішньоекономічної діяльність укладати договори (контракти) та вносити відповідні зміни і доповнення до таких договорів.

Відповідач застосував до позивача пеню за порушення строку повернення валютної виручки, не врахувавши факту зменшення договірної ціни.

Юридичною підставою для встановлення нової ціни договору було взаємне волевиявлення сторін, виражене шляхом підписання додаткової угоди.

Враховуючи, що строк проведення розрахунків сплив 26.01.2006 р., а додаткову угоду сторонами укладено 18.11.2005 р., тобто до спливу граничного терміну, позивачем було дотримано термін надходження валютної виручки у сумі, обумовленій додатковою угодою № 2 від 18.11.2005 р.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .