Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Кармазін О.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Козак А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації про стягнення компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, наказом начальника Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації від 12 вересня 2006 року №31-к звільнений з посади спеціаліста відділу дорадництва, розвитку сільської місцевості та аграрного ринку Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації на підставі пункту 2 статті 36 (закінчення строку трудового договору) Кодексу законів про працю України (322-08) .

Відповідач відмовив у сплаті невиплачених при звільненні коштів.

Просив визнати бездіяльність відповідача протиправною, стягнути грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, передбачену частиною 11 статті 37 Закону України "Про державну службу", в розмірі 10 посадових окладів, що становить 6 000 грн., компенсацію за невикористану відпустку та грошову допомогу на оздоровлення в сумі 1 200 грн.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень Просив постановити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення грошової допомоги, передбаченої частиною 11 статті 37 Закону України "Про державну службу", в розмірі 6 000 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував на посаді спеціаліста відділу дорадництва, розвитку сільської місцевості та аграрного ринку Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації, з якої наказом начальника вказаного Управління від 12 вересня 2006 року №31-к звільнений на підставі пункту 2 статті 36 (закінчення строку трудового договору) Кодексу законів про працю України (322-08) .

При звільненні не виплачено грошову допомогу, передбачену частиною 11 статті 37 Закону України "Про державну службу".

З 13 вересня 2006 року призначено пенсію по інвалідності на підставі вказаного Закону.

Позивачу сплачено компенсацію за невикористану відпустку та грошову допомогу на оздоровлення.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки державна служба позивачем припинена не у зв'язку з виходом на пенсію, тому він не мав права на грошову допомогу, передбачену частиною 11 статті 37 Закону України "Про державну службу".

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 11 статті 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проходження державної служби позивача визнано інвалідом другої групи. Частиною шостою статті 37 вказаного Закону визначено, що державним службовцям, які у період перебування на державній службі визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсія по інвалідності призначається в розмірах, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, після припинення ними державної служби за наявності стажу державної служби не менше 10 років та страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

13 вересня 2006 року позивачу призначено пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Позивач мав не менше 10 років державної служби та вийшов на пенсію державного службовця, тобто набув право на грошову допомогу, передбачену частиною 11 статті 37 Закону України "Про державну службу".

Підстава звільнення позивача зі служби 12 вересня 2006 року, в даному випадку, не має значення для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги.

Суди неправильно застосували норми матеріального закону і помилково прийшли до висновку про відсутність у позивача права на грошову допомогу.

При вирішенні спору суди не досліджували обставини відносно обґрунтованості заявленого позивачем розміру грошової допомоги.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.