Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року

у справі № 5/109/06-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостачресурси",

2. Приватної фірми "Мастер-Класс"

про визнання угоди недійсною, -

У квітні 2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до суду з позовом про визнання недійсною угоду (господарське зобов’язання), оформлену податковими накладними № 420, № 562, № 489, № 495, № 531, № 542, № 552, № 560, № 570, № 576, № 626, № 561, № 594, № 558, № 25, № 607, № 611, № 644, № 652, № 661, № 303, № 352, № 248, № 182, № 200, № 115, № 150, № 091, № 074, № 081, № 048, № 068, № 069, № 032, яка укладена між ТОВ "Техпостачресурси" та ПФ "Мастер-Класс", зобов’язання ПФ "Мастер-Класс" повернути ТОВ "Техпостачресурси" все отримане за угодою (господарським зобов’язанням) (547 273, 98 грн.), стягнення з ТОВ "Техпостачресурси" в доход держави, все одержане ним за угодою (господарським зобов’язанням) (вартість товару на загальну суму 547 273, 98 грн.).

Постановою господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року постанову господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Техпостачресурси" за період з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 5/23-1/31250280 від 31 січня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що в періоді, що був предметом перевірки, ТОВ "Техпостачресурси" мало взаємовідносини з ПФ "Мастер-Класс" з приводу продажу товарів, що підтверджується податковими накладними № 420 від 28 квітня 2004 року, № 562 від 11 травня 2004 року, № 489 від 02 червня 2004 року, № 495 від 04 червня 2004 року, № 531 від 02 липня 2004 року, № 542 від 05 липня 2004 року, № 552 від 26 липня 2004 року, № 560 від 02 серпня 2004 року, № 570 від 10 серпня 2004 року, № 576 від 27 серпня 2004 року, № 626 від 06 вересня 2004 року, № 561 від 07 вересня 2004 року, № 594 від 09 вересня 2004 року, № 558 від 05 жовтня 2004 року, № 25 від 31 січня 2005 року, № 607 від 26 жовтня 2004 року, № 611 від 05 листопада 2004 року, № 644 від 08 грудня 2004 року, № 652 від 23 грудня 2004 року, № 661 від 27 грудня 2004 року, № 303 від 06 вересня 2005 року, № 352 від 29 вересня 2005 року, № 248 від 08 серпня 2005 року, № 182 від 01 червня 2005 року, № 200 від 24 травня 2005 року, № 115 від 04 травня 2005 року, № 150 від 13 травня 2005 року, № 091 від 01 квітня 2005 року, № 074 від 04 березня 2005 року, № 081 від 16 березня 2005 року, № 048 від 10 лютого 2005 року, № 068 від 28 лютого 2005 року, № 069 від 28 лютого 2005 року, № 032 від 26 січня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мало вираз у заниженні податку на додану вартість за 2004 рік на загальну суму 451 563, 53 грн., у тому числі у січні 2004 року на 15 319, 78 грн., у лютому 2004 року на 11 333, 75 грн., у березні 2004 року на 33 169, 50 грн., у квітні 2004 року на 18 018, 23 грн., у травні на 24 008, 36 грн., у червні 2004 року на 45 015, 63 грн., у липні 2004 року на 23 139, 18 грн., у серпні 2004 року на 64 376, 43 грн., у вересні 2004 року на 47 757, 43 грн., у жовтні 2004 року на 64 315, 17 грн., у листопаді 2004 року на 76 900, 71 грн., у грудні 2004 року на 28 209, 38 грн.; за 9 місяців 2005 року на загальну суму 462 121, 29 грн., у тому числі у січні 2005 року на 29 618, 98 грн., у лютому 2005 року на 50 270, 97 грн., у березні 2005 року на 106 664, 24 грн., у квітні 2005 року на 44 213, 80 грн., у травні 2005 року на 18 602, 15 грн., у червні 2005 року на 33 705, 94 грн., у липні 2005 року на 41 774, 35 грн., у серпні 2005 року на 110 955, 31 грн., у вересні 2005 року на 26 315, 55 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2002 року у справі № А2/2310 скасовано державну реєстрацію ПФ "Мастер-Класс".

Актом від 22 липня 2002 року № 73/28-2-23 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська анулювала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПФ "Мастер-Класс".

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не було доведено те, що спірна угода була виконана сторонами, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України застосування передбачених нею санкцій можливо за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною третьою ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вірно виходили з того, позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не були представлені докази укладення та виконання спірного господарського зобов’язання з урахуванням того, що в силу ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України книга обліку придбання та дані акта перевірки не можуть свідчити про укладення між ТОВ "Техпостачресурси" та ПФ "Мастер-Класс" господарського зобов’язання та його виконання. При цьому позивач не скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.