м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Охтирці Сумської області про зобов'язання здійснити донарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Охтирці Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Охтирці Сумської області (УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

Зазначала, що є пенсіонеркою за віком, має статус дитини війни, а відтак, з 01 січня 2006 року її щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Закон) від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а її звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просила визнати такі дії відповідача неправомірними, зобов'язати його підвищити щомісячну пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком, за 2006-2008 роки та стягнути заборговані виплати.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на відшкодування недоотриманої щомісячної соціальної державної допомоги за 2007 рік та 7 місяців (січень-липень) 2008 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) - 2120 грн. 70 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Новою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове, про часткове задоволення позову. Зобов'язано УПФ нарахувати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Такі виплати у 2006-2007 роках не провадились, а в 2008 році виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Не погодившись з таким висновком, апеляційний суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивачки щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню. Крім того, оскільки з ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ці норми втратили чинність і не підлягають застосуванню, то суд першої інстанції не мав права зобов'язувати УПФ здійснити нарахування соціальних виплат позивачеві за весь 2007 рік та по липень 2008 року.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV (3367-15) внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Дію статті 6 Закону на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції помилково визнав право позивачки на підвищення пенсії за весь 2007 рік, а суд апеляційної інстанції скасувавши рішення в цій частині, визнав обґрунтованим таке право лише з 09 липня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону.

Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року (v010p710-08) №10-пр/2008.

Доводи касаційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливим.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку, що рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення підлягало скасуванню.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Охтирці Сумської області залишити без задоволення, а постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.