Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 року,-

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (далі УПФ) про визнання дій неправомірними і перерахунок пенсії.

Зазначала, що відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та провести виплати за 2006 - 2007 роки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2008 року, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 року, позов задоволено частково, постановлено визнати протиправними дії і зобов'язано УПФ здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивачка має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV (3367-15) внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, а тому вимоги, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Судами також встановлено, що виплати дітям війни у 2007 році не проводились.

Задовольняючи частково позов, суди правильно виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2008 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.