ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2009 року
м. Київ
К-20885/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
суддів
Амєліна С.Є.,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська
на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, за участю третіх осіб - Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України, про визнання протиправною бездіяльності,
встановила:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовною заявою відповідача про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну допомогу. Позивач зазначив, що він відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано бездіяльність протиправною та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 09.07.2007 року та її виплату.
У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1., 1944 року народження, є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суди попередніх інстанцій правильно визнали право позивача на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення судами обґрунтовано визнана незаконною.
Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, не визначення поняття "мінімальна пенсія за віком", правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого апеляційним судом рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко