Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі: Гуменюку І.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про визнання рішень незаконними, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2007 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року,-

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області (далі УПФ) про визнання рішення неправомірним і перерахунок пенсії.

Зазначала, що відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2007 року позов задоволено, постановлено визнати незаконною бездіяльність і зобов'язано УПФ здійснити перерахунок позивачці пенсії з 13 вересня 2007 року та здійснювати її подальшу виплату у розмірах передбачених законом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року постанову суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної її частини вказівку на розмір щомісячної надбавки до пенсії у 121,80 гривень, в решті постанова залишена без змін.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачка має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Судами також встановлено, що виплати дітям війни у 2007 році не проводились.

Задовольняючи частково позов, суди правильно виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, у цій частині, судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Разом з тим рішення судів, у частині подальшого здійснення виплат у розмірах передбачених законом, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2007 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року, у частині обов'язку здійснювати у наступному виплати пенсії у розмірах передбачених законом, скасувати та ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.