Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві

на рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.04.2005 року

у справі № 2-3901/03

за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві

до 1) ОСОБА_1

2) Приватного підприємства "ТПК "Глобус-груп"

третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Луцький автомобільний завод"

про визнання недійсним статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, -

У грудні 2003 року Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, Приватного підприємства "ТПК "Глобус-груп" про визнання недійсним статуту зареєстрованого в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 21.08.2002 року за № 34049 та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства "ТПК "Глобус-груп" № 37605780, виданого 04.09.2002 року, посилаючись на те, що підприємство фактично відповідачем не реєструвалося, будь-якої діяльності згідно статуту не проводило, що свідчить про фіктивність даних установчих документів.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.12.2003 року позовні вимоги задоволено, з огляду на створення підприємства з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.04.2005 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судове рішення мотивовано тим, що Приватне підприємство "ТПК "Глобус-груп" створено у відповідності до вимог статті 5 Закону України "Про підприємства в Україні", статті 8 Закону України "Про підприємництво".

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 28.04.2005 року Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.04.2005 року та залишити без змін рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.12.2003 року.

Верховним Судом України, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22.02.2007 року № 697-V (697-16) листом від 16.05.2007 року справу

№ 2-3901/03 передано для розгляду і вирішення відповідно до Глави 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) до Апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області справу № 2-3901/03 передано до Вищого адміністративного суду України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу другого частини вісімнадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою /позовною заявою/ про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, під час розгляду вимог позивача про визнання недійсними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість, слід виходити з того, що такі вимоги не могли бути самостійними позовними вимогами, а підлягали правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема у справі про скасування державної реєстрації. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Визнання зазначених документів недійсними законом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання недійсними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість, розгляду не підлягають.

Відповідно до пункту 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову правильним безвідносно від мотивів такого висновку.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.04.2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.