2-а-7288/08/0470 Про визнання протиправними та скасування рішень щодо застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 21.10.2009 Прийняття

Відкритим акціонерним товариством Авіаційна компанія "Дніпроавіа", заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування рішень відповідача від 23.05.2008р. № 0000348821/16484 та від 30.07.2007р. № 0000348821/1/26793 про нарахування та застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 21359,99грн. (згідно до заяви про зміну позовних вимог – а.с. 76).

Розглянувши справу по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. у справі № 2-а-7288/08/0470 (суддя Олійник В.М.) позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000348821/16484 від 23.05.2008р. та № 0000348821/1/26793 від 30.07.2008р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 19041,99грн. В іншій частині позову відмовлено.

постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. Суд першої інстанції посилаючись на норми ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. ст. 1, 43, 99 Митного кодексу України, дійшов до висновку про те, що моментом поставки товару є момент фактичного перетину кордону імпортним товаром у відповідності до відбитку штампу митниці "під митним контролем". У зв’язку з цим суд вказав, що за контрактом від 10.03.06р. № 3-2006 товар був фактично поставлений 02.04.07р., а не 10.05.2007р. Тому нарахування пені за період з 02.04.07р. по 10.05.2007р. є неправомірним.

Посилаючись на норми ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України, суд першої інстанції вказав на порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 21.02.07р. № 261, за контрактом від 04.03.2006р. № 110/141-2006, за контрактом від 10.03.2006р. № 3-2006. При цьому суд вказав на протиправність застосування пені до позивача, оскільки штрафні (фінансові) санкції були застосовані поза межами річного строку їх застосування.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Спеціалізованої державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини.

Суд першої інстанції невірно кваліфікував дату імпорту товару у відповідності до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Аналізуючи преамбулу Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , можна дійти висновку, що вказаний Закон регулює основні засади та правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності, але не є єдиним законодавчим актом з питань валютного законодавства, а тому застосування ст. 1 цього Закону для визначення моменту імпорту товару з метою встановлення правильності здійснення розрахунків в іноземній валюті, є неправомірним.

Згідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (затв. Постановою Правління НБУ від 24.03.99р. № 136 (z0338-99) ), яка є спеціальним нормативно-правовим актом, який має спеціальну сферу застосування та визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків за такими операціями і отримання резидентами ліцензій НБУ, встановлено порядок інформування банками податкових органів про дотримання резидентами встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями.

За змістом ст. ст. 3, 43, 185, 188, 189, 212 Митного кодексу України під час перебування товарів на тимчасовому зберіганні виключається можливість вільного розпорядження товаром, що є необхідною умовою ввезення товарів у митному режимі "імпорт". При цьому вантажна митна декларація є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Згідно до п.п.1.11 Інструкції № 136 (z0338-99) копія оформленої ВМД засвідчена в належному порядку, є підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної або лізингової операції. В розумінні ч.4 ст. 86 Митного кодексу України фактом, який має юридичне значення в даному випадку, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується ВМД.

Суд першої інстанції безпідставно послався на ст. 250 КАС України щодо визначення річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки податкова інспекція не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією та не здійснює безпосередньо організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 23.02.2009р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроавіа" також не погодилось із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2004р. порушено провадження у справі № Б 29/194/04 про банкрутство позивача та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 30.07.2008р. строк дії мораторію було продовжено на один рік. За змістом ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції, в тому числі, з податків, зборів (обов’язкових платежів). Таким чином нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі за контрактом позивача з фірмою "Aero-Prіnt Securities" в сумі 2318грн. в період дії мораторію суперечить ст. 12 вказаного Закону України.

Просить постанову суду першої інстанції від 23.02.2009р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представники в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 778 від 21.10.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу "Камертон".

В судовому засіданні 21.10.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача .

Як випливає з матеріалів справи, працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р.

В результаті перевірки складено Акт від 12.05.2008р. № 142-08-03/1--1130549.

За висновками акту перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2008р. № 0000348821/16484 та від 30.07.2007р. № 0000348821/1/26793, якими позивачу було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21359,99грн. внаслідок порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р.

Виходячи з Акту перевірки, визначення суми штрафних (фінансових) санкцій пов'язується з наступним.

Позивачем укладено контракт від 21.02.2007р. № 261 з фірмою "Aero-Print Securities" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). Предметом контракту є бланки авіабілетів, вироблення та постачання друкованих виробів – бланків абонементних авіаквитків з друкованим повідомленням без покриття. Перевіркою встановлено, що 25.05.2007р. позивач перерахував (банківська виписка № 34) 4500 дол. США (22725грн.). Станом на 25.05.2007р. у бухгалтерському обліку позивача утворилась дебіторська заборгованість у сумі 4500 дол. США (22725грн.).

Позивачем укладено контракт від 04.03.2006р. № 110/141-2006 з фірмою ВАТ "Гідромаш" (Російська Федерація). Предметом контракту є постачання на адресу позивача частини шасі літака для забезпечення керування переднього колеса, розподільчо-демпфіруючого механізму РДМ 42. Перевіркою встановлено, що 15.12.2006р. позивач перерахував (банківська виписка № 14) 10250 дол. США (51762,5грн.). Станом на 15.12.2006р. у бухгалтерському обліку позивача утворилась дебіторська заборгованість у сумі 10250 дол. США (51762,5грн.).

Позивачем укладено контракт від 10.03.2006р. № 3-2006 з фірмою ТОВ "Техно-Пульсар" (Російська Федерація). Предметом контракту є постачання на адресу позивача частини шасі літаків цивільної авіації вироблені зі сталі. Перевіркою встановлено, що 18.12.2006р. позивач перерахував (банківська виписка № 24) 22000 дол. США (112110грн.). Станом на 18.12.2006р. у бухгалтерському обліку позивача утворилась дебіторська заборгованість у сумі 22000 дол. США (112110грн.).

Тобто граничним терміном отримання товару є:

- за перерахованими 25.05.2007р. на адресу нерезидента у межах виконання контракту від 21.02.2007р. № 261 з фірмою "Aero-Print Securities" валютними коштами – 23.08.2007р.;

- за перерахованими 15.12.2006р. на адресу нерезидента у межах виконання контракту від 04.03.2006р. № 110/141-2006 з фірмою ВАТ "Гідромаш" валютними коштами – 15.03.2007р.;

- за перерахованими 18.12.2006р. на адресу нерезидента у межах виконання контракту від 10.03.2006р. № 3-2006 з фірмою ТОВ НТП "Техно-Мульсар" валютними коштами – 18.03.2007р.

Відповідно до дати, проставленої на відбитку особистої печатки працівника митної служби на наданій ВМД типу ІМ-40 № 110000001/7/139700, яка оформлена на товар, що постачався у межах виконання контракту від 21.02.2007р. № 261 з фірмою "Aero-Print Securities", фактично товар імпортовано 27.09.2007р.

Відповідно до дати, проставленої на відбитку особистої печатки працівника митної служби на наданій ВМД типу ІМ-40 № 11003000/7/000680, яка оформлена на товар, що постачався у межах виконання контракту від 04.03.2006р. № 110/141-2006 з фірмою ВАТ"Гідромаш", фактично товар імпортовано 26.03.2007р.

Відповідно до дати, проставленої на відбитку особистої печатки працівника митної служби на наданій ВМД типу ІМ-40 № 11003000/7/001109, яка оформлена на товар, що постачався у межах виконання контракту від 10.03.2006р. № 3-2006 з фірмою ТОВ "Техно-Пульсар", фактично товар імпортовано 10.05.2007р.

Перевіркою встановлено, що в порушення норм статті 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" з урахуванням норм п.1.3 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 (z0338-99) ( зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99р. за № 338/3631 (z0338-99) ), ВАТ АК "Дніпроавіа" при виконанні імпортних операцій по імпортним контрактам було допущено несвоєчасне надходження імпортного товару:

- за контрактом від 21.02.07р. № 261 з фірмою "Aero-Print Securities" на суму 4500дол. США (22725грн.) – 34 дня;

- за контрактом від 04.03.2006 № 110/141-2006 з фірмою ВАТ "Гідромаш" на суму 10250дол. США (51762,5грн.) – 10 днів;

- за контрактом від 10.03.2006р. № 3-2006 з фірмою ТОВ "Техно-Пульсар" на суму 32000 дол. США (112110грн.) – 52 дня.

Загальна сума нарахованної пені складає 21359,99 грн.

Позивач не згоден в повному обсязі з нарахуванням пені та з остаточними висновками щодо факту порушення ст. 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні імпортних операцій за зовнішньоекономічними контрактами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не згоден із висновком відповідача про факт порушення ст. 2 вказаного Закону при виконанні імпортних операцій щодо нарахування пені.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованість доводів позивача в частині задоволення позовних вимог про скасування рішень про застосування санкцій за контрактом № 110/141-2006 від 04.03.06р. з фірмою ВАТ "Гідромаш" (сума пені складає 1553грн.) та за контрактом № 3-2006 від 10.03.2006р. з фірмою ТОВ "Техно-Пульсар" (сума пені складає 17489грн), виходячи з наступних підстав.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи (ст. 13 Декрет КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями № 136 (z0338-99) банки є агентами валютного контролю та виконують контроль за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків.

Згідно з пунктом 7.10 Інструкції № 136 (z0338-99) банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензії) виручки, товарів або об'єкта лізингу.

Державні податкові інспекції в свою чергу при отриманні від уповноваженого банку повідомлення про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями здійснює нарахування пені відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) № 185 встановлюють порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно - імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідальність у разі їх порушення.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 3.1 Інструкції № 136 (z0338-99) , імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документального акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, вимагають одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Позивачем не отримувалась індивідуальна ліцензія на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією, отже відстрочення поставки товару за контрактам не повинно перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 136 (z0338-99) здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Законодавець визначив процедури щодо ввезення (імпорту) товарів на митну територію України, з належним трактуванням цих процедур.

Так, статтею 188 Митного кодексу України визначено поняття митного режиму імпорту, а саме: імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що моментом здійснення експорту (імпорту) - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Моментом перетину товаром митного кордону, є згідно до п.2 ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

У відповідності до положень пункту 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформлюється вантажна митна декларація .

Пунктом 12 ст.1 МК України встановлено, що митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів, які перемішуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення aбо переоформлення

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п.35 ст.1 МК України).

Митні процедури - операції. пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (п. 19 ст.1 МК України).

Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п. 14 ст.1 МК України).

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу (92-15) , законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст.1 МК України).

Таким чином, згідно до ст. 43 МК України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що перемішуються через митний кордон України.

У відповідності до Розділу III МК України (92-15) , метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що перемішуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України товарів. Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів, які підлягають митному оформленню (ст.72 МК України). Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених відповідно до заявленого митного режиму .

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (ст. 86 МК України).

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою КМУ від 09.06.97 N 574 (574-97-п) , ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Вантажна митна декларація, заповнена у звичайному порядку - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення (574-97-п) - ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 136 (z0338-99) , банк знімає з контролю операцію резидента у разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт").

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності до п.11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 від 04.12.90р. органам державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про правомірність дій відповідача по прийняттю рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2008р. № 0000348821/16484 та від 30.07.2007р. № 0000348821/1/26793 про нарахування та застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 21359,99грн. внаслідок порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р.

Таким чином апеляційна скарга Спеціалізоаної ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції від 23.02.2009р. підлягає скасуванню в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішень відповідача 23.05.2008р. № 0000348821/16484 та від 30.07.2007р. № 0000348821/1/26793 про нарахування та застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 19041,99грн.

У позові слід відмовити в повному обсязі.

Відносно доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає також наступне.

В преамбулі Постанови Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136 (z0338-99) , якою затверджена Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними га лізинговими операціями, вказано, що вона постановлена відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) N 185/94 від 23.09.1994р.

Крім того, розділом 7 Інструкції № 136 (z0338-99) встановлений порядок надання інформації державним органам. Зокрема, п. 7.10 розділу 7 Інструкції № 136 (z0338-99) передбачає надання банком податковим органам інформації про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу .

У пп. 3.3 Інструкції № 136 (z0338-99) зазначено, шо при імпорті товару банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім, в тому числі, ВМД типу ІМ-40.

За наявності на момент проведення документальної перевірки у резидента (імпортера) лише товаросупровідних документів із відбитком штампа "Під митним контролем" і за відсутності належним чином оформленої ВМД з нього повинна стягуватись пеня. Це підтверджує і поняття "поставка", наведене в оновленому пп. 1.1 Інструкції № 136 (z0338-99) . Якщо раніше під поставкою розумілася "дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором", то відтепер здійснення поставки - це "оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України піддягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)".

Митним оформленням, відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України, є виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно з ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Таким фактом, який має юридичне значення в даному випадку, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією .

В ст. 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" N 185/94 мова йде саме про відстрочення поставки, строк якої не повинен перевищувати 90 днів (без отримання індивідуальної ліцензії). Тобто, порушення вказаних термінів триває до моменту здійснення поставки.

Колегія суддів також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 250 ГК України з наступних підстав.

Згідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи зі змісту ст. 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року N 509-ХІІ "Про держазну податкову службу в Україні", в редакції Закону №3813-ХП від 24.12.1993р. (3813-12) , державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах податкова інспекція не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання .

Згідно зі ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання .

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) № 2181-111 передбачено, що цей Закон (2181-14) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно зі ст. 15 пп. 15.1.1 Закону України № 2181-111 за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Закону (2181-14) , (або іншими Законами України) не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Відповідно до вимог п. 17.3 Закону України №2181-111 (2181-14) сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином ст. 250 ГК України на ці правовідносини на думку колегії суддів не розповсюджує свою дію.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо нарахування пені у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство № Б-29/194/04 та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Такий висновок правомірно зроблено судом першої інстанції, оскільки застосування ст. 12 вказаного Закону (щодо заборони нарахування протягом дії мораторію штрафу, пені) застосовується у контексті ст. 1 цього Закону. Оскільки порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відбулось після порушення провадження у справі про банкрутство, тому дія мораторію на таке порушення при нарахуванні пені не розповсюджується.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при частковому задоволенні позову, що є підставою для скасування постанови суду в цій частині та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, п.3, 200, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Дніпроавіа", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. у справі № 2-а-7288/08/0470 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 23.05.2008р. № 0000348821/16484 та від 30.07.2007р. № 0000348821/1/26793 про нарахування та застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 19041,99грн.

У позові в цій частині вимог відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. у справі № 2-а-7288/08/0470 залишити без змін.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.