Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Будьонівського районного суду міста Донецька від 28 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради міста Донецька про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,

27 березня 2007 року ОСОБА_1. подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради міста Донецька про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначила, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, а тому за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив стягнути недораховану суму допомоги за 2001-2007 роки.

Постановою Будьонівського районного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2008 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 4 533 грн. 50 коп. недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернулась з касаційною скаргою на них, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Так порушенням норм процесуального права є зазначення в судовому рішенні конкретних сум щорічної грошової допомоги, які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

При новому розгляді справи суд повинен уточнити позовні вимоги відповідно до ст. 105 КАС України.

Крім того, суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний суд, позов задовольнив частково.

Так, відмовляючи в позові в частині вимог за 2001, 2002 роки, суд послався на те, що Управління праці та соціального захисту населення не є належним відповідачем у справі, оскільки в цей період органи соціального захисту населення не здійснювали виплати одноразової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи, і тільки відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 (256-2002-п) , почали такі виплати.

Однак з таким висновками судів погодитися не можна, оскільки Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 (256-2002-п) , визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

При цьому відповідач сам не заперечував, що у 2001, 2002 роках він виконував такі функції (а. с. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам війни ІІІ групи - чотири мінімальних заробітних плат.

Отже вихідним критерієм обрахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення є розмір мінімальної заробітної плати.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак при цьому не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату щорічної грошової допомоги позивачу в червні 2007 року в розмірі 90 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Будьонівського районного суду міста Донецька від 28 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради міста Донецька про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.