Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006

у справі 5/180-А

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень -

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006, позов ПП ОСОБА_1 задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ №70/1/17-0/2691908411 від 05.06.2006 та №72/2/2691908411 від 19.06.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідачем проведено документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 по 01.10.2005 за результатами якої складено акт № 124/17-0/2691908411 від 05.12.2005.

За висновками перевірки, з врахуванням матеріалів перевірки Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області (справа №32324/04), позивачем допущено порушення порядку здійснення касово-розрахункових операцій, у зв'язку з не проведенням позивачем отриманих від гравця коштів у сумі 108000 грн., які громадянин ОСОБА_2 вніс до грального апарату 13.09.2005 і програв, через Реєстратор розрахункових операцій, не видачі фіскального чеку на суму 108000 грн., а також не відображення цієї операції в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідачем зроблено висновок, що позивач не відніс 108000 грн. до валового доходу по декларації за 2004 рік, у зв'язку з чим зроблено донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 11522,92 грн., а також на підставі п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг" застосовано штрафні санкції у розмірі 540000 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №70/1/17-0/2691908411 від 05.06.2006, яким нараховано до стягнення 11522,92 грн. податку з доходів фізичних осіб, та податкове повідомлення-рішення № 72/2/2691908411 від 19.06.2006 року, яким застосовано штрафні санкції у сумі 540000 грн. на підставі п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи своє рішення виходив з того, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем порядку здійснення касово-розрахункових операцій, з огляду на те, що його доводи ґрунтуються лише на матеріалах перевірки Ужгородського МВ УМВС України та поясненнях громадянина ОСОБА_2 та не містять будь-яких інших доказів які б підтверджували вкладення громадянином ОСОБА_2 13.09.2005 в барі "Маямі" для гри 108000 грн., які він ніби-то програв, крім його заяви, без проведення моніторингу доходів останнього на предмет наявності у нього значних сум готівки, які ним регулярно використовувались для гри. Відповідачем не використано технічні можливості грального апарату "Імітатор рулетки" та не з'ясовано кількість введених кредитів, необхідних для початку гри, та виданих, які підлягають обміну на готівку оператором ігрової зали за спірний період.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для включення до складу валового доходу позивача за 2004 рік 108000 грн. і, відповідно, донарахування податку з доходів фізичних осіб, а також застосування фінансових санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятих у справі рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.