08" липня 2009 року Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат" на постанову Господарського суду Чернігівської області від 10 травня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року

у справі № 6/88д

за позовом Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат"

2. Приватного підприємства "Темп-Ю"

про визнання недійсною угоди

У березні 2006 року Ніжинська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат", Приватного підприємства "Темп-Ю" про визнання недійсною угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки на момент укладення між відповідачами усної угоди від 27 жовтня 2004 року у відповідача-2 не було необхідного обсягу цивільної дієздатності на її укладення, то така угода є недійсною.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 10 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року, позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятими в справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Ніжинський м’ясокомбінат" оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення ними норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27 жовтня 2004 року між відповідачами укладено усну угоду купівлі-продажу м’ясопродуктів, згідно з якою відповідач-2 зобов’язався продати, а відповідач-1 прийняти та оплатити готівкою м’ясопродукти.

Факт виконання зобов’язань за оскаржуваною угодою підтверджено податковою накладною № 842 від 27 жовтня 2004 року, видатковою накладною №РН-842 від 27 жовтня 2004 року.

Актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №2868 від 01 грудня 2003 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість відповідача-2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутність у відповідача-2 спеціальної правоздатності платника податку на додану вартість, яка позбавила його права на укладення оскаржуваної угоди, свідчить про те, що її укладено зі сторони відповідача-2 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи наступного.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України.

Для застосування зазначених санкцій, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу. Закінчення встановлених зазначеною статтею строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Спірну усну угоду укладено 27 жовтня 2004 року та виконано цього ж дня, а позов до суду про визнання її недійсною та застосування санкцій, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, заявлено позивачем лише у березня 2006 року, тобто за межами строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначену обставину та помилково застосували до спірних правовідносин наслідки, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, за межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу м’ясопродуктів, укладеної між відповідачами 27 жовтня 2004 року, та про відмову в задоволенні позовних вимог про застосування до відповідачів наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Керуючись статтями ст.ст. 157, 220, 222, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 10 травня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року у даній справі скасувати.

В частині позовних вимог про визнання господарського зобов’язання недійсним провадження у справі закрити, а в решті - прийняти нове рішення про відмову у позові.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .

З оригіналом згідно