2-а-29454/08/2070 Про скасування податкових повідомлень-рішень - 20.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року по справі № 2-а-29454/08/2070

за позовом ТОВ "Вівас 7"

до ДПІ у Жовтневому району м. Харкова

треті особи ТОВ "ХАДО-інвест", ЗАТ "Харківське АТП-16358", ТОВ "Теплицмонтаж", ТОВ "АВІА ГРУП"

за участю прокуратури Жовтневого району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач, ТОВ "ВІВАС 7", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова від 13.11.08 р. № 0001592303/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 29406,0 гри. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9472,0 грн. та № 0001602303/1 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 31068,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15534,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.09 р. по справі № 2а-29454/08/2070 позов ТОВ "ВІВАС 7"був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скаргу вмотивована тим, що суд не взяв до уваги фактичні обставини, встановлені при проведенні перевірки, що призвело до невідповідності висновків постанови суду цим обставинам.

Позивач в наданих до суду письмових запереченнях на апеляційну наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 907/23-304/35070134 від 29.08.08 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.07 р. по 31.03.08 р. У зв’язку з виявленими перевіряючими порушеннями платником податків вимог податкового законодавства керівником ДПВ Жовтневого району м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.08 р. № 0001592303/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 29406,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9472,0 грн. і № 0001602303/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 31068,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15536,0 грн., які підприємством були оскаржені в адміністративній процедурі.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем було прийняте рішення № 9877/10/25-016 від 10.11.08 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0001592303/0 від 08.09.08 р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001602303/0 від 08.09.08 р. скасовано у частині проведеного нарахування в сумі 2,0 грн., в іншій частині скарга платника була залишена без задоволення.

З урахуванням результатів розгляду первинної скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001592303/1 від 13.11.08 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток та застосування штрафних санкцій в тих же розмірах, що і в оскарженому до ДПІ податковому повідомленні-рішенні, що суперечить положенням ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Також відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001602303/1 від 13.11.08 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 31068,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15534,0 грн.

В акті перевірки вказано і на цьому наполягає апелянт, що при проведенні перевірки були встановлені порушення підприємством вимог п. 5.3.9, п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов’язані із включенням до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, по операціям з ТОВ фірма "Тепліцмонтаж"ТОВ "АВІА-ГРУП", ТОВ "ХАДО -Інвест", ЗАТ "ХАТП -16358", що призвело до завищення валові витрати на загальну суму 117624,0 грн. (у тому числі за 3 кв. 2007 р. - на 51144,0 грн., 4 кв. 2007 р. - на 41344,0 грн., 1 кв. 2008 р. - на 25136,0 грн.), що обумовило заниження податкових зобов’язань по податку на прибуток за 3 кв. 2007 р. - 1 кв. 2008 р. на 29406,0 грн. (у тому числі за 3 кв. 2007 р. - на 12786,0 грн., 4 кв. 2007 р. - на 10336,0 грн., 1 кв. 2008 р. - на 6284,0 грн.).

Як вказує відповідач, позивач та його контрагенти за договорами повинні були відповідно п. 2 договорів здійснювати перевезення згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р. (z0128-98) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568 (z0128-98) ., яким передбачено, що згідно правил Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля"№ 488/346 від 29.12.95 р. (v0488361-95) позивач повинен був, виконуючи договори з надання послуг на здійснення транспортних перевезень по Україні, оформлювати типові форми товарно-транспортних накладних, що додаються до подорожнього лита. Ця вимога, на думку ДПІ, розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу та видів перевезення.

З цих підстав відповідач вважає, що позивач повинен був використовувати товарно-транспортну накладну № І-ТИ, яка відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (z0128-98) є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також відповідач вважає, що з боку позивача порушені були і вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки товарно-транспортна накладна, яка не є бланком суворої звітності та може бути надрукована на комп'ютері із застосування власної нумерації, повинна виписуватися у чотирьох примірниках відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Крім того, вимоги щодо застосування підприємством товарно-транспортних накладних, відповідач обґрунтовує посиланнями на Порядок приймання і здачі нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів, відповідно Інструкції з обліку нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктопроводів, затвердженої об'єднанням "Укрнафтопродукт"від 12.10.94 р., в якій вказано, що перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною відповідно до діючої Інструкції про порядок розрахунків за перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За таких обставин перевіряючі в акті перевірки і апелянт в апеляційній скарзі вказують на те, що документами, які можуть підтвердити, що автопослуги були використані в господарської діяльності позивача та які є підставою для їх включення до складу валових витрат є товарно-транспортна накладна, товарна накладна або акт виконаних робіт та талон замовника. Оскільки ці документи не були надані позивачем для перевірки, перевіряючими був зроблений висновок про те, що причетність вказаних транспортних послуг до валових витрат позивача не підтверджується.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що в ст. 8 Конституції України регламентовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, згідно якого Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. В ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Положеннями Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" № 493/92 від 03.10.92 р. (493/92) встановлено, що з 01.01.93 р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Оскільки спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" № 488/346, 29.12.95 р. (v0488361-95) , на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язком для всіх суб'єктів господарської діяльності, станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, судом зроблений правомірний висновок про те, що його положення не підлягають обов’язковому застосуванню.

Також в обґрунтування прийнятого судового рішення суд першої інстанції послався на те, що наказ Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету статистики України "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України"№ 81/38/101/235/122 від 02.04.98 р. (z0685-99) станом на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність, а тому посилання відповідача на нього в акті перевірки в якості обґрунтування суд вважає неправомірним. Даний висновок суду відповідачем не спростований.

Суд першої інстанції також вказав на те, що позивач не має на балансі транспортних засобів, бухгалтерський облік здійснюється з використанням бухгалтерської програми "1-С Бухгалтерія". Обов'язок застосування товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН випливає лише з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р. (z0128-98) , які не є нормативно-правовим актом з питань оподаткування.

Також слід відмітити, що поняття "первинний документ"визначене в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 даного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідачем не заперечувалося того, що позивачем були надані перевіряючим касові документи за період 08.05.07 р. по 31.03.08 р., головна книга за 2007 р., 1 квартал 2008 р., відомості аналітичного обліку, банківські документи, угоди, договори, контракти, рахунки, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, інші документи. У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства".

Як випливає з наданих документів, ТОВ "ВІВАС 7"наказом № 1 від 21.05.07 р. про облікову політику на підприємстві (п. 13) встановлено використання бухгалтерської програми "1С Бухгалтерія". Товарно-транспортну накладну на товар, що перевозиться позивач не оформлював у зв'язку зі специфічними умовами зливу ПММ, роль товарно-транспортної накладної виконує видаткова накладна, в якій вказано дата постачання, споживач, вид палива, кількість (об'єм) палива, підпис та довіреність споживача про отримання товару. Місце зливу ПММ визначається відповідно до усної домовленості зі споживачем.

Відповідачем не спростовано те, що до перевірки надавались видаткові документи, в тому числі видаткові накладні, інші документи, які свідчили про правомірність віднесення витрат позивача до складу валових витрат, що підтверджено і самим відповідачем в рішенні № 7286/10/23-314 від 05.09.08 р. про результати розгляду заперечення на акт перевірки.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що суд першої інстанції скористався приписами ч. 3, ч. 4 та ч. 6 ст. 71 КАС України і за клопотанням відповідача витребував від контрагентів позивача (третіх осіб по даній справі) товарно-транспортні накладні, талони замовника та інші документи, які підтверджують факт надання позивачу транспортних послуг. Надані третіми особами документи підтверджують факт надання послуг, їх вид, об’єм, вартість і оплату позивачем даних послуг.

Відповідно приписам п. 5.1 та п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на порушенні яких наполягає відповідач, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В п. п. 5.11 ст.5 вказаного Закону зроблене застереження стосовно того, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

З урахуванням наведених норм та наданих до матеріалів справи документів суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 5.3.9, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі, а тому у ДПІ Жовтневого району м. Харкова не було законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001592303/1 від 13.11.08 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 29406,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9472,0 грн.

У зв’язку із дослідженням при проведенні перевірки вищенаведених господарських операцій відповідачем був зроблений висновок про порушення підприємством вимог п. 7.4.1, п. 7.2, п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 31068,0 грн.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № 0001602303/1 від 13.11.08 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 31068,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15534,0 грн., суд першої інстанції послався на те, що відповідач не заперечував факт отримання позивачем послуг з перевезення вантажів, але наполягав на відсутності обов’язкових документів.

Судом першої інстанції були досліджені надані підприємством та третіми особами копії актів виконаних робіт за відповідними договорами по наданню транспортних послуг, видаткові та податкові накладні, виписки банку, подорожні листи тощо.

В п. 7.2.6 та п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. В п. 7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, п. 2. Порядку заповнення податкової накладної (z0233-97) , затвердженого наказом ДПА України № 165/97 від 30.05.97 р., встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п. 2 даного Порядку (z0233-97) (п. 5 Порядку).

До матеріалів справи позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні по операціям підприємства з його контрагентами і їх відповідність вимогам чинного законодавства і це відповідачем не заперечувалося, що з урахуванням приписів п. 7.4.5 ст. 7 даного Закону та при наявності інших документів по даним операціям (були залучені до матеріалів справи та досліджені судом) є достатньою підставою для формування податкового кредиту по ПДВ за відповідні податкові періоди.

Дані обставини стали підставою для правомірного рішення суду в частині задоволення позову.

Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте в даному провадженні відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.09 р. по справі № 2а-29454/08/2070 була прийнята з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права, з врахуванням всіх фактичних обставин, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року по справі № 2-а-29454/08/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року по справі № 2-а-29454/08/2070 за позовом ТОВ "Вівас 7"до ДПІ у Жовтневому району м. Харкова, треті особи ТОВ "ХАДО-інвест", ЗАТ "Харківське АТП-16358", ТОВ "Теплицмонтаж", ТОВ "АВІА ГРУП", за участю прокуратури Жовтневого району м. Харкова, про скасування податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.