к/с № К-14556/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007 року

та постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року

по справі № 8/54-АП-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними актів, -

У січні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0006512301/0 від 02.08.2006 року №0006512301/1 від 29.08.2006 року, №0006512301/2 від 31.10.2006 року, №0006512301/3 від 12.01.2007 року.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007 року у даній справі позов задоволено; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право на податковий кредит, виникло у позивача на підставі податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість і сплачували ПДВ до бюджету. Податкові накладні оформлені належним чином, продукція була оплачена позивачем в повному обсязі. Сільгосппродукція, що була придбана підприємством за операціями, на підставі яких, на думку ДПІ у м. Херсоні, ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" безпідставно віднесло суми податку до податкового кредиту, була використана у власній господарській діяльності, що не заперечується податковим органом в акті перевірки.

Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (168/97-ВР) (далі - Закон № 168/97) право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень були враховані обставини, які не можуть впливати на право позивача щодо віднесення сум ПДВ сплаченого ним в сумі вартості отриманої продукції до податкового кредиту та заявлення його до відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, по операціях купівлі-продажу продукції продавцями оформлялися податкові накладні у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку в разі поставки товару (робіт, послуг) покупцю на його вимогу та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами встановлено, що податкові накладні складені особами, які зареєстровані податковими органами в установленому порядку платниками ПДВ, а тому мали право видавати ці податкові накладні.

Усі зобов'язання у межах договорів по вказаним накладним виконані належним чином як продавцями так і покупцем, що фактично знайшло відповідне відображення в акті перевірки.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Закон "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року по справі № 8/54-АП-07 залишити без змін.

Справу № 8/54-АП-07 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.