к/с № К-13110/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2007 року

по справі № 2-а-2324/07 (22-а-2509/2008)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Держаної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Приватний підприємець ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Держаної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2005 року № 0000392330/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1360,52 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2005 року № 0000392330/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 1360,52 грн. податковим зобов'язанням, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2005 року № 0000392330/0 в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 340 грн., в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2005 року № 0000392330/0 в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 340 грн. та у цій частині відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено позапланову перевірку автомата для торгівлі іграшками, який належить приватному підприємцю ОСОБА_1

За результатами перевірки був складений акт б/н від 10.02.2005 року, в якому вказано на порушення позивачем ч. 1 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі Закон № 98/96-ВР (98/96-ВР) ), а саме: здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (на гральному автоматі з майновим виграшем - дитячими іграшками) без наявності відповідного патенту. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1360,52 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Ігрові автомати мають свою специфіку використання. Особа, яка його використовує (клієнт) самостійно здійснює відповідні дії (вкидає монету, грає, отримує виграш, тощо), цей процес не контролюється суб'єктом господарювання.

Відповідно до постанови КМУ № 121 у п. 6 додатку до нього встановлені конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме при використанні гральних автоматів - з 31 грудня 2006 року.

При цьому п. 2 постанови КМУ № 121 передбачено, що Міністерство економіки повинно забезпечити до 1 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Однак, на час виникнення спірних правовідносин вищезазначені вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг) не розроблені, а організація розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, не здійснена, що унеможливлює законне використання позивачем реєстраторів розрахункових операцій для грального автоматі.

Слід також зазначити, що абз. 2 п. 1 постанови КМУ № 121 передбачено, що до настання зазначених строків суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій (КОРО). Але "Порядком реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок", затвердженим наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р. (z0105-01) , не встановлений порядок реєстрації розрахункових операцій гральних автоматів, які приймають в оплату за участь у грі - платіжні засоби у валюті України - монети, що також унеможливлює законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.

Згідно ст. 8 Закону № 265/95, порядок ведення розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій встановлюється ДПА України. Даний порядок застосування розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій у випадку використання гральних автоматів, що самостійно приймають ставки й виплачують виграш у валюті України на даний час відсутній, а позивач, як господарюючий суб'єкт, не має права й не може для себе встановлювати порядок ведення зазначених книг самостійно. Отже, через відсутність нормативної бази щодо ведення книг обліку розрахункових операцій та використання реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції, у позивача відсутній обов'язок щодо їх використання при застосуванні вищевказаних гральних автоматів в своїй господарській діяльності, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо визнання незаконною дію відповідача про застосування санкцій у розмірі 340.00 грн.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) (далі - Закон № 2181) - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (далі - Закон №1251) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в судах попередніх інстанцій фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2007 року залишити без змін.

Справу № 2-а-2324/07 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.