ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Козаченку О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про стягнення недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про стягнення недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки, передбаченої Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (796-12) (далі - Закон № 796-XII (796-12) ).
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 25.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області щодо виплати недосплаченої допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на користь позивача недосплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 роки в сумі 2748 грн. У стягненні недосплаченої грошової допомоги за 2006 рік відмовлено.
У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з управління недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки у сумі 2748 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалідом третьої групи, має право на пільги і компенсації, передбачені Законом №796-XII (796-12) , зокрема на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. На момент звернення до суду управлінням праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області було виплачено позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2005 - 2007 роки в розмірі 90 грн. за кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562 (562-2005-п) . Оскільки розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 (562-2005-п) суперечить вимогам частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 звернувся до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік:
- статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" установлено на 2005 рік з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні;
- статтею 82 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" установлено на 2006 рік з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень;
- статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" установлено на 2007 рік з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) дія положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2005 рік не зупинялася.
Таким чином у 2005 році - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .
Пунктом 37 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2006 рік.
Таким чином у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , як і було зазначено судами першої та апеляційної інстанції.
Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином у 2007 році до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .
Управлінням праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області ОСОБА_1 була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік - 90 грн. - 12.10.2005; за 2006 рік - 90 грн. - 29.09.2006; за 2007 рік - 90 грн. - 18.07.2007.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на користь позивача в межах строку позовної давності недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки в сумі 2748 грн.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про стягнення недосплаченої щорічної допомоги на оздоровлення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.І. Співак Судді (підписи) С.В. Білуга О.І. Гаманко М.М. Заїка А.Ф. Загородній