к/с № К-17179/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного Підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного cуду від 27.06.2007 року

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2007 року

по справі № 1/19/07

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції Снігурівського району Миколаївської області

про скасування рішення, -

Приватний підприємець ОСОБА_1звернулась до суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції Снігурівського району Миколаївської області від 09.11.2006 року № 0000312301/0 про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6.07.1995 року № 265/95-ВР (265/95-ВР) (далі Закон № 265/95) в сумі 1790,75 грн., посилаючись на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, невірно розрахована штрафна санкція за встановлену невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 року у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2006 року відповідачем здійснено перевірку позивача щодо дотримання ним встановленого порядку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового розрахунків у підприємницькій діяльності, про що складено відповідний акт.

На підставі акту перевірки відповідачем направлено позивачу оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1790,75 грн. за порушення Закону № 265/95.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності до ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі - Закон №509-XII (509-12) ) позаплановими перевірками, вважаються також перевірки, в межах повноважень податкових органів, визначених законами України, в тому числі Законом № 265/95. Порядок їх проведення регулюється спеціальним законом, а саме статтями 15 та 16 Закону № 265/95. Отже, ст. 11 та ст. 11-1 Закону № 509-XII регулюють правовідносини щодо проведення перевірок у сфері готівкового і безготівкового обігу лише у частині, що не суперечить спеціальному закону, яким є Закон № 265/95.

А тому вірними є посилання судів попередніх інстанцій на те, що до перевірок щодо дотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог Закону № 265/95 застосовуються правила ст. 11-2 Закону № 509-XII стосовно допущення посадових осіб податкового органу до перевірки: надання суб'єкту підприємницької діяльності під розпис направлення на перевірку, копію наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

Вищезазначені документи були надані позивачу під час перевірки, а відсутність дати на наказі № 24 не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем надано судам належним чином засвідчену копію наказу № 24 з зазначенням дати - 08.11.2006 року.

Отже, позапланова перевірка позивача здійснювалась в межах повноважень відповідача і у спосіб, визначений Законом.

В рішеннях судів попередніх інстанцій, стосовно часу проведення перевірки зазначено те що, відповідачем надано наказ від 01.11.2006 року № 70, яким встановлено роботу в понад урочний час для певної категорії працівників, в тому числі і для тих, хто здійснював перевірку.

Акт перевірки свідчить, що при здійсненні торгівельної діяльності позивачем допущено порушення: п.1 ст. 3 Закону № 265/95 - не проведено розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 49,65 грн., п. 9 ст. 3 Закону № 265/95 - не забезпечено щоденне друкування та зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за травень-серпень 2006 року та п. 13 ст. 3 Закону № 265/95 - незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а саме: сума коштів на місці проведення розрахунків - 350 грн., сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій - 109,5 грн., невідповідність складає - 240,50 грн.

Відповідальність за правопорушення зазначені в акті перевірки визначена ст.17 Закону № 265/95.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем правомірно прийняте оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на загальну суму 1790,75 грн.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 року та постанову Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2007 року залишити без змін.

Справу № 1/19/07 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.