Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року по справі № 2-а-3124/09/0570 - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.

В грудні 2006р. Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління звернулось до суду з адміністративним позовом до Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області (відповідач 1), Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ) (відповідач 2) за участю третьої особи Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (м. Київ) про визнання недійсною постанови № 18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки за період з 2001 року по 2006 рік відповідачем 1 складено акт перевірки від 27.02.2006 року за № 18-6/89-05/М. 23.03.2006 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 1 була прийнята постанова № 18-6/103-КП 05/М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Зазначену постанову позивач вважав неправомірною з огляду на наступне.

Відповідачем не було виконано вимогу щодо повідомлення управління не пізніше як за 10 днів до початку перевірки.

При перевірці управління інспектори не мали при собі ані посвідчень, ані програми перевірки. В результаті відсутності прогарами перевірки, зазначена перевірка проводилась за період з 2001 року по 2006 рік, на той час як за період з 2001 рок по 2002 рік перевірка вже була здійснена у лютому 2003 року.

Крім того, факти, які викладені в цих актах за один і той же період не співпадають.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про енергозбереження" економічні санкції накладаються на юридичних осіб за марнотратне використання паливно-енергетичних ресурсів; несвоєчасне проведення експертного огляду використання паливно-енергетичних ресурсів; не використання або не своєчасне використання приписів органів державного управління з енергозбереження стосовно усунення фактів марнотратного або без господарського використання паливно-енергетичних ресурсів.

Економічні санкції відповідачем 1 застосовані до позивача за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме: в результаті неефективного використання електроенергії в результаті низького коефіцієнта потужності (факт 0.364 при нормі 0.25), при цьому втрати електроенергії склали 118.7 тис. кВтч. Підставою низького коефіцієнта потужності (0.364) є не завантаженість преобразуючих трансформаторів на підстанціях, у зв'язку зі скороченням випуску налінію трамваїв та тролейбусів, тобто недостатня кількість електротранспорту стало підставою неефективного використання електроенергії.

В даному випадку потрібно придбання додаткового електротранспорту, але управління (позивач) є збитковим підприємством, яке перебуває у важкому матеріальному становищі, у зв'язку з чим не має можливості придбати необхідну кількість трамваїв та тролейбусів. Крім того, відповідно до вимог Додатку до Постанови КМУ від 02.09.1993 року № 699 (699-93-п) , якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів пов'язані з технологічним не удосконаленням процесу та для його удосконалення необхідні значні матеріальні та фінансові ресурси, то Інспекція зобов'язана встановити строк для їх виконання зі згодою зі споживачем. У випадку не виконання робіт у зазначений строк споживач зобов'язаний сплатити перевитрати паливно-енергетичних ресурсів у подвійному розмірі від встановленої на них ціни.

Проте, відповідач 1 не виконав зазначену норму та прийняв оскаржувану постанову.

Також, позивач зазначає, що акт перевірки не був підписаний керівництвом управління.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009р. позов задоволений.

Не погодившись з таким рішенням, 2 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду. Представник позивача за викликом до суду не з"явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено наступне.

Позивач, Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління, є юридичною особою (форма власності - комунальна), яке зареєстроване виконкомом Маріупольської міської ради Донецької області 30.06.1993 року про, що видано Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 285003; включено до ЄДРПОУ на має ідентифікаційний код - 05393725; діє на підставі Статуту, який затверджений рішеннЯхМ Маріупольської міської ради від 24.06.1999 року № 329.

З метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України в сфері енергозбереження та згідно з Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року № 64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання" (z0653-00) Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області (відповідач 1), яке є структурною одиницею Державної інспекції з енергозбереження, здійснено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління.

За результатами перевірки 27.02.2006 року було складено Акт № 18-6\89-05\М комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів та встановлено, що фактом марнотратного споживання прямих витрат, неекономного та неефективного використання електроенергії стали витрати електроенергії в електричних мережах за рахунок низького коефіцієнта потужності (і§=0.364; норма х§=0.25) втрати електроенергії- 118.7 тис. кВт.год/рік.

Як зазначено в акті перевірки за результатами перевірки складено припис від 27 лютого 2006 року до Акту комплексної перевірки № 18-6\89-05\М від 27.02.2006 року, протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та постанова про підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Начальник Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області на підставі Акту перевірки постановою від 23.03.2006 року за № 18-6\ЇОЗ-КП05\М застосував до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління підвищену плату у розмірі 30 862.00 грн. за перевитрати електроенергії - 118.7 тис. кВт.год/рік.

Нормативно-правовою підставою для застосування до позивача економічних санкцій у вигляді підвищеної плати у спірній постанові вказані ст. 11 Закону України "Про енергозбереження" та постанова КМУ № 699 від 02.09.1993 р. (699-93-п) "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві".

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1036 від 29.06.2000 року "Питання Державної інспекції з енергозбереження" (1039-2000-п) , Державна інспекція з енергозбереження має право застосувати економічні санкції до підприємств відповідно законодавства у випадку виявлення фактів перевитрат ними паливно-енергетичних ресурсів, внаслідок неефективного (нераціонального) їх використання.

Згідно ст. 11 Закону України "Про енергозбереження" економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають:

е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;

є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих;

Відповідно до Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) , "марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів" - систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування: систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); "нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів" - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії; Постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 року (699-93-п) "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" (пункт 11 Додатку) передбачено, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни.

Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні та фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них ціни.

Як вбачається з резолютивної частини постанови від 23.03.2006 року економічна санкція у вигляді підвищеної плати (у двократному розмірі на суму 30 862.00 грн.) застосована відповідачем 1 до позивача за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів: низький коефіцієнт потужності в електричних мережах(за фактом 0.364 при нормі 0.25), що призвело до втрати електроенергії - 118.7 тис. кВтч.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови був акт № 18-6/89-05/м комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів (т.1,а.с.9-13).

Але цей акт не містить жодних посилань в чому саме полягало недодержання технологічної дисципліни (яке саме устаткування мало незадовільний стан, або чи була відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками і якого устаткування, або чи була відсутність теплоутилізаційного устаткування і якого чи систем автоматики) що потягло відхилення від проектного значення комплексної реактивної потужності, що призводить до втрат електроенергії.

Таким чином наданими відповідачем суду доказами не доведено недодержання позивачем технологічної дисципліни, і як наслідок не доведено нераціональне (неефективне) використання МТТУ паливно-енергетичних ресурсів, а саме чи були прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів.

Відповідно до ст. 17 ч.1 Закону України "Про енергозбереження" економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно- енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам;

в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно- енергетичних ресурсів.

Таким чином враховуючи викладені обставини судова колегія зазначає, що у відповідача не виникло достатніх правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови, а тому висновки суду 1 інстанції про необхідність скасувати постанову № 18-6/103-КП05/М від 23.03.2006р. є правильними.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року по справі № 2-а-3124/09/0570 - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.