К-5006/08 Про перерахунок пенсії - 07.07.2009 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008 у справі за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними ти зобов'язання зробити перерахунок пенсії, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними ти зобов'язання зробити перерахунок пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2007 було частково задоволено позов ОСОБА_1Визнано неправомірними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо відмови провести перерахунок пенсії. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 та в подальшому роботи пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 змінено зазначену постанову суду першої інстанції - виключено з резолютивної частини постанови зобов'язання проведення перерахунку пенсії в подальшому у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму. В решті постанову залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1є інвалідом другої групи за захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, належить до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом війни.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини(аналогія закону).

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неможливості перерахунку пенсії позивачу у майбутньому у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому, а відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008 у справі за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними ти зобов'язання зробити перерахунок пенсії - без змін.