К-14559/07 Про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки - 01.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_3 про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки -,

У червні 2006 року позивачі звернулися в суд із позовом до Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_3, в якому просили скасувати рішення 21 сесії ІV скликання Шелудьківської сільської ради від 31 серпня 2005 року "Про внесення змін в рішення щодо передачі у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність громадянам", посилаючись на те, що при прийнятті цього рішення Шелудьківська сільська рада Зміївського району Харківської області вийшла за межі своєї компетенції.

У лютому 2007 року позивачі звернулися в суд із позовом до Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_3, в якому просили визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га., серії ЯА № 629800 від 09 лютого 2006 року, реєстраційний номер 010669100001, виданий ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд; державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2314 га., серії ЯА № 629959 від 09 лютого 2006 року, реєстраційний номер 010669100002, виданий ОСОБА_3, для ведення особистого селянського господарства, та просили стягнути з відповідача їх користь 40.000 гр. у відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що зазначені вище акти були видані на підставі раніше оскаржуваного ними рішення 21 сесії ІV скликання Шелудьківської сільської ради від 31 серпня 2005 року. Відповідач, надаючи ОСОБА_3 оскаржувані державні акти на право власності на земельну ділянку, порушив вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Земельний кодекс України (2768-14) .

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12 квітня 1007 року провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачам право звернення до суду в порядку позовного провадження, передбаченим ЦПК України (1618-15) .

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачі звернулися із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2007 року апеляційну скаргу позивачів задоволено, ухвалу суду першої інстанції від 12 квітня 2007 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Зі справи вбачається, що 29 серпня 1995 року виконавчий комітет Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області своїм рішенням за № 69 надав безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,25 га., для обслуговування житлового будинку та господарських будівель й споруд, які розташовані в АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,15 га., - для ведення особистого господарства. 09 червня 1999 року ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, а саме на земельну ділянку, площею 0,25 га., надану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,15 га., розташовану там же - для ведення особистого господарства. 25 серпня 2005 року ОСОБА_3 звернулася до голови Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області з заявою, в якій просила передати безкоштовно їй у приватну власність земельні ділянки: - площею 0,25 га., для обслуговування житлового будинку, та площею 0,2314 га., для ведення особистого господарства.

Рішенням Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області 21 сесії ІV скликання від 31 серпня 2005 року, на підставі встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, внесені зміни в рішення виконавчого комітету Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області № 69 від 29 серпня 1995 року, та зазанчено, що безкоштовно передається у приватну власність ОСОБА_3, яка мешкає у АДРЕСА_1, земельна ділянка, площею 0,25 га., для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,2314 га., - для ведення особистого господарства.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га., серії ЯА № 629800 від 09 лютого 2006 року, реєстраційний номер 010669100001, виданий ОСОБА_3 Шелудьківською сільською радою Зміївського району Харківської області 09 лютого 2006 року, державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2314 га., серії Я А № 629959 від 09 лютого 2006 року, реєстраційний номер 010669100002, врізаний ОСОБА_3 Шелудьківською сільською радою Зміївського району Харківської області 09 лютого 2006 року.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції без достатніх підстав зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про зміну своїх позовних вимог, не роз"яснив позивачам правові наслідки таких дій та можливість вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання державного акту на право власності на земельні ділянки у порядку цивільного судочинства.

Однак, при цьому, не було дано належної оцінки обґрунтованому висновку суду першої інстанції про те, що між сторонами виник спір, який стосується особистих прав позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2. на користування земельною ділянкою, який не носить публічно-правового характеру, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним Кодексом України (1618-15) .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 2 КАС України, в якій зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх осадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ухвалі від 12 квітня 2007 року суд першої інстанції дав належну оцінку доводам представника відповідача, та обґрунтовано закрив провадження по справі.

З врахуванням цих обставин, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, вона підлягає скасуванню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

За правилами ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.