Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у письмовому провадженні касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на неправомірну бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області (далі - ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді) за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2004 року,

У квітні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із скаргою на неправомірну бездіяльність ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді про визнання бездіяльності неправомірною.

В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

З 27 липня 1970 року по 06 січня 1972 року та з 25 грудня 1972 року по 21 березня 1996 року він працював проходчиком 5 розряду в ДХК "Дніпрошахтобуд".

Висновком МСЕК від 10 грудня 2002 року йому було встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманням професійного захворювання.

Постановою ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді від 05 лютого 2003 року № 4102 йому нараховано одноразову допомогу та щомісячні виплати, виходячи з середнього заробітку на ДХК "Дніпрошахтобуд" в розмірі 256,69 грн.

Оскільки на ДХК "Дніпрошахтобуд", ліквідовано професію за якою він працював, вважав, що розрахунок повинен проводитись на підставі середнього заробітку на аналогічному підприємстві.

Просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді перерахувати суми по відшкодуванню шкоди, виходячи з середнього заробітку на аналогічному підприємстві.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2004 року скаргу ОСОБА_1. задоволено.

Визнано незаконною відмову ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді в нарахуванні ОСОБА_1. одноразової допомоги та щомісячних виплат у зв'язку з професійним захворюванням на підставі середнього заробітку за його професією на аналогічному підприємстві.

Зобов'язано ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді витребувати довідку про середній заробіток за професією проходчик 5 розряду із місцевого органу з питань праці та соціального захисту населення та розрахувати ОСОБА_1. суму разової допомоги та щомісячних виплат по відшкодуванню шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2004 року апеляційну скаргу ВВД Фонду соцстрахування у м. Павлограді частково задоволено.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2004 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1. залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною сьомою статті 248-6 Цивільно-процесуального кодексу України 1963 року.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2004 року.

Вважає, що рішення апеляційного суду постановлене з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га ОСОБА_1. задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 248-6 Цивільно-процесуального кодексу України 1963 року суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у праві, правильно виходив з того, що дії суб'єкта оскарження не підлягають оскарженню до суду відповідно до глави 31-А ЦПК України (1618-15) , оскільки із скарги ОСОБА_1. вбачається, що заявник, не погодившись з розміром сум з відшкодування шкоди здоров'ю, просив провести перерахунок сум, виходячи із середнього заробітку за його професією на аналогічному підприємстві.

Такий спір є спором про право, а справа мала бути розглянута відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року в позовному провадженні.

Суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виправив помилку суду першої інстанції та роз'яснив ОСОБА_1. право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Судове рішення суду апеляційної інстанції законне та обґрунтоване, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись частиною сьомою статті 9, пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 222, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1. на неправомірну бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.