Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого: судді Чалого С. Я.

Суддів: Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

при секретарі: Мудренко А. О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007р. у справі за позовом ТОВ "Тернопільфарфор" до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання нечинним рішення, -

17 липня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі прийнято рішення №№393, 394, 395 та 24 листопада 2006 року прийнято рішення №914,915 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді стягнення штрафу на загальну суму 453504,96 гривень, а також нарахована пеня сумарно в розмірі 285349,68 гривень. Рішення №393 від 17 серпня 2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийняте на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Рішення № 394 від 17.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату та інші рішення прийняті також за несплату або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків. Позивач просив визнати нечинним рішення УПФУ в м. Тернополі №№ 393, 394, 395 від 17.07.2006р. та №№ 914, 915 від 24.11.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007р. позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007р. – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийнятої на його виконання Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року, застосування штрафу та пені за порушення, що є предметом даного судового розгляду оформлюються одним рішенням встановленого зразка. Дані рішення, за змістом п.п.9.3.2 п.9.3 ст.9 Інструкції, виносяться на наступний день після закінчення відповідного граничного строку (30, 90 календарних днів). Тому, УПФ України в місті Тернополі порушено вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, прийнявши одночасно декілька рішень, які суперечать вимогам чинного законодавства. Строк накладення штрафу за прострочку платежу понад 90 днів пенсійним законодавством не передбачений.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони прийняті при повно і всебічно з'ясованих обставинах в даній адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.. ст.. 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .