Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля на постанову Добропільського міськрайонного суду від 01.09.2006 та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29.11.2006 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля до Державної виконавчої служби у Добропільському районі, третя особа: відокремлений підрозділ "Добропільський ремонтно-механічний завод" Державного підприємства "Добропіллявугілля" про визнання незаконними дій державного виконавця, -

У липні 2006 року управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля звернулося до суду з позовом до Державної виконавчої служби у Добропільському районі, третя особа: відокремлений підрозділ "Добропільський ремонтно-механічний завод" Державного підприємства "Добропіллявугілля" про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови від 31.05.2006.

Постановою Добропільського міськрайонного суду від 01.09.2006 у задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29.11.2006 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля було відхилено, а постанову Добропільського міськрайонного суду від 01.09.2006 залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Добропільського міськрайонного суду від 01.09.2006 та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29.11.2006 скасувати, та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 – 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до абзацу 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, абзацом З частини 1 якої передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб – платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Згідно частині 2 статті 11 зазначеного вище Закону стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Отже, боржниками у виконавчому провадженні можуть бути лише юридичні або фізичні особи.

Пунктами 3.2 та 3.6 Положення про відокремлений підрозділ "Добропільський ремонтно-механічний завод" Державного підприємства "Добропіллявугілля" передбачено, що підрозділ не є юридичною особою та фінансові операції підрозділу здійснюються підприємством централізовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, старший державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля залишити без задоволення, а постанову Добропільського міськрайонного суду від 01.09.2006 та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29.11.2006 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля до Державної виконавчої служби у Добропільському районі, третя особа: відокремлений підрозділ "Добропільський ремонтно-механічний завод" Державного підприємства "Добропіллявугілля" про визнання незаконними дій державного виконавця - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.