Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН Дзержинської міської ради) про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою УПСЗН Дзержинської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до УПСЗН Дзержинської міської ради про визнання дій неправомірними.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом 2-ої групи, відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796) має право на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги та у період з 2006 по 2007 роки виплачував йому щорічну допомогу в розмірі, встановлену постановами Кабінету Міністрів України.

Вважає, що такі розміри щорічної допомоги визначені без урахування положень статті 48 Закону № 796.

Просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з УПСЗН Дзержинської міської ради заборгованість з виплати щомісячної допомоги на оздоровлення в сумі 1755 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені.

Визнано дії УПСЗН Дзержинської міської ради неправомірними.

Стягнуто з УПСЗН Дзержинської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачені суми на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1980,00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, УПСЗН Дзержинської міської ради подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, його визнано інвалідом 2 групи за захворюванням, яке пов'язане з наслідками Чорнобильською катастрофою. У 2006-2007 роках УПСЗН ОСОБА_1 було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 120,00 грн.

Відповідно до статті 48 Закону № 796 інвалідам третьої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Положеннями Закону № 796 України визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Законом № 796 Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796, є безпідставним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) розмір мінімальної заробітної плати неодноразово збільшувався і тому, дії УПСЗН щодо фактично проведених позивачу виплат на оздоровлення за 2007 рік є неправомірними.

Статтею 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235 "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік зупинено. Відповідні положення цього Закону у встановленому порядку Конституційним Судом України не визнавалися неконституційними.

Тому, суд вірно відмовив в частині позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин справи.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.