Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання: Семяністій С.Л.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації та Управління державного казначейства України у Львівській області про стягнення недоотриманої заробітної плати, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2007 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Управління державного казначейства у Львівській області, в якому після уточнення позовних вимог просив суд стягнути недоотриману заробітну плату в сумі 2 504 гривні 95 копійок.

Вимоги обґрунтовував тим, що 23 вересня 1991 року був звільнений з посади консультанта Львівського обкому Компартії України у зв'язку з ліквідацією організації відповідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Його звільнення з роботи проведено керуючим справами Львівського облвиконкому та запис про звільнення завірено печаткою виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів. Вважає, що його було звільнено з роботи на підставі неконституційного акту, а тому йому незаконно не було виплачено заробітну плату в розмірі, в якому він повинен був її отримувати.

Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути недовиплачену заробітну плату.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 26 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь позивача суму в розмірі 2504 гривні, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2007 року скасовано постанову Сихівського районного суду міста Львова від 26 квітня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при звільненні позивача норми чинного законодавства були дотримані, а тому відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі неконституційного акту.

Такий висновок зроблений передчасно та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вирішуючи цей спір суди попередніх інстанцій не з'ясували питання щодо перебування позивача на посаді державного службовця, оскільки від цього залежить визначення юрисдикції даної справи, зокрема, чи належить її розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, без установлення зазначеної обставини та без надання їй належної правової оцінки, яка має важливе значення для вирішення цього спору, суд апеляційної інстанції передчасно прийшов до висновку щодо вирішення спору по суті.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому їх рішення є незаконними та необґрунтованими, вони підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати суд касаційної інстанції, то справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2007 року скасувати та направити справу в суд апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.