Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Славутич Київської області про визнання незаконною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов"язання провести перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Славутич Київської області на постанову Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2007 року, -

У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Славутич Київської області про визнання незаконною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов"язання провести перерахунок пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що з 1993 року вона отримує пенсію довічно. У червні 2006 року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі п.4 ст. 42 Закону України "Про загальне державне пенсійне страхування". У вересні 2006 року відповідач листом відмовив їй у перерахунку пенсії. Просить визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Славутич Київської області про відмову у перерахунку пенсії незаконними, та зобов"язати відповідача зробити перерахунок пенсії з моменту подачі заяви, тобто із 07 липня 2006 року.

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 28 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2007 року апеляційну скаргу позивачки задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивач отримує пенсію за віком з 1993 року. Із документів пенсійної справи вбачається, що позивачу періодично здійснювались перерахунки пенсії у зв"язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні та з більш високого заробітку.

Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2004 року.

Судом встановлено, що у листопаді 2001 року позивачка була звільнена з ДСП "ЧАЕС" за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації. 01.06.2006 року позивачка працевлаштувалась на роботу у ПП "Техпроменерго" на посаду робочого, з відрахуванням страхових внесків, звідки 30.06.2006 року звільнилась за власним бажанням. 07 липня 2006 року вона звернулась до відповідачів з письмовою заявою про перерахунок пенсії, відпрацювавши один місяць, посилаючись на п.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення". 13 вересня 2006 року Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Славутич Київської області відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що позивачка мала менше 2 років страхового стажу роботи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно не погодився із висновком суду, який зазначив, що відповідач, відмовляючи в проведенні призначення (перерахунку) пенсії, керувався розпорядженням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Київській області та Пенсійного Фонду України, діяв в межах своїх повноважень відповідно до Положення Про Пенсійний Фонд України, оскільки не зазначене вище Положення, а саме Закон України "Про "Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення" визначає порядок і умови перерахунку пенсії.

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою у липні 2006 року про проведення перерахунку пенсії у зв'язку із набуттям одного місяця страхового стажу.

Відповідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, між мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відпрацювавши один місяць та сплативши всі належні відрахування із заробітної плати, позивачка набула право на перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якому чітко зазначено, що кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше ніж як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, що взагалі не означає два роки страхового стажу, або трудової діяльності, що минули після призначення, або останнього перерахунку.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Славутич Київської області залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.