К-33981/06 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення пор відшкодування ПДВ - 01.07.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.06.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2006, позов ТОВ "Коллаген" задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №0001692320/0/8680 від 07.04.2005.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового, яким в позові відмовити, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001692320/0/8680 від 07.04.2005, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року у розмірі 2892827,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 06.04.2005 №182/23-4/25555992 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Колаген" з питання відшкодування із бюджету податку на додану вартість за січень 2005 року".

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок того, що передавши придбане нежитлове приміщення до статутного фонду ТОВ "Юніко-Експо", позивач повинен був відкоригувати податковий кредит сформований з суми податку, сплаченої при його придбанні, а також на порушення пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за відсутності доказів фактичної сплати коштів в бюджет контрагентами позивача – ТОВ "Геос-Львів" та ТОВ "Торгово-фінансова компанія" за операціями з придбання ним нежитлових приміщень та шкірсировини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Торгово-фінансова компанія" укладено 25.01.2005 договір купівлі-продажу будівлі корпусу №33 розташованого по вул.Угорській, 14 у м.Львові, виконання якого підтверджується актом прийому-передачі, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, розрахунки за придбане приміщення проведені в повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджується банківськими виписками.

Сплачений в ціні податок на додану вартість в сумі 1912595,66 грн. позивачем, відповідно до приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включено до складу податкового кредиту за січень 2005 року на підставі оформлених з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій проаналізувавши положення п.1.4 ст. 1, ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.1.28.2 п.1.28 ст.1, пп.4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", дійшли вірного висновку, що господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою є прямою інвестицією та не включається до складу валового доходу юридичної особи, якій передаються основні засоби, а тому не підлягають оподаткуванню в розумінні пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За відсутності заперечень відповідача щодо проведення позивачем розрахунку за придбане приміщення в повному обсязі, при підтвердженні формування контрагентом позивача податкових зобов’язань за даною операцією у відповідному податковому періоді, а також у зв’язку з введенням позивачем основних фондів першої групи в експлуатацію у січні 2005 року, висновки судів попередніх інстанцій про непідтвердження факту завищення позивачем податкового кредиту січня 2005 року на 1912594,66 грн., є правильними.

04.01.2005 між позивачем та ТОВ "Геос-Львів" укладено договір купівлі-продажу №01/04/2 шкіряного напівфабрикату "Вет-Блю", виконання якого підтверджується видатковими накладними, податковими накладними виданими ТОВ "Геос-Львів", оформленими з дотриманням пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які відображені позивачем в книзі придбання товарів (робіт, послуг), а суми ПДВ включені до Декларації з податку на додану вартість відповідного звітного періоду, розрахунок за придбаний товар проведено в повному обсязі.

ТОВ "Геос-Львів" у зв’язку з продажем зазначеного вище товару відповідні суми ПДВ, у встановленому пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", включено до складу податкових зобов’язань з ПДВ.

В подальшому між позивачем та компанією LLC "Velia Systems Limited" укладено зовнішньоекономічний контракт №02-19/11GB від 19.11.2004 на поставку шкіряного

напівфабрикату "Вет-Блю", виконання якого підтверджується вантажно-митними деклараціями.

За відсутності факту оспорення відповідачем правомірності включення позивачем до складу валових витрат витрат на закупівлю шкіряного напівфабрикату "Вет-Блю", та підтвердження факту здійснення експорту зазначеної продукції, висновки судів про формування експортного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року з дотриманням п.8.2 та п.8.4 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", є правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятих у справі рішень, оскільки зводяться до посилань на не встановлення факту сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача – ТОВ "Геос-Львів" та ТОВ "Торгово-фінансова компанія".

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 14.06.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2006 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.