К-10513/08 Про визнання неправомірними дій судді районного суду щодо прийняття постанов про примусовий привід особи до суду через органи внутрішніх справ - 01.07.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії судді Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Іванова Сергія Сергійовича, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2008 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2008 року, -

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії судді Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Іванова С. С. щодо прийняття постанов від 24.09.2004 та 29.09.2004 про його примусовий привід до суду через органи внутрішніх справ, та постанови від 04.10.2004 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП України, в зв'язку з цим просив стягнути з суб'єкта оскарження завдану йому моральну шкоду в розмірі 1500 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2008 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2008 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення ОСОБА_1 ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок судів відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Згідно з ст. ст. 126, 129 Конституції України судді при здійснені правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржуються лише в порядку, визначеному законодавством про судочинство.

Зі змісту наведених положень вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з визначенням підвідомчості спорів, підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішення до виконання) можуть оскаржуватися у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки законом передбаченні інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, тому обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Зважаючи на те, що рішення у справі по суті спору не ухвалювалось, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без задоволення в зв'язку з відсутністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 168 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційні скарги ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2008 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2008 року залишити без змін.