м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області, управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про зобов'язання підвищити розмір пенсії та її стягнення, яка переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області (УПФ), управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області (УПСЗН) про зобов'язання підвищити розмір пенсії та її стягнення.

Зазначала, що є пенсіонеркою за віком, має статус дитини війни, а відтак, з 01 січня 2006 року її щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Закон) від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а її звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просила визнати такі дії відповідачів неправомірними, зобов'язати підвищити щомісячну пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком з подальшим її коригуванням, стягнути кошти в розмірі 1317 грн. 90 коп.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 травня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ та УПСЗН підвищити розмір пенсії ОСОБА_1. на 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково. Дії управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року визнані неправомірними. Відповідача зобов'язано нарахувати ОСОБА_1. надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) за період з липня по грудень 2007 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольнивши позов частково, апеляційний суд виходив з того, що з ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ці норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, то пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з дня ухвалення цього рішення.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суди обґрунтовано визнали право позивачки на підвищення пенсії лише з 09 липня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону.

Доводи касаційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливим.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.