Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Шевченко Ю.В.,

за участю ОСОБА_1.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2007 у справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про донарахування та виплату пенсії, -

У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про донарахування та виплату пенсії.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2006 частково задоволено позов ОСОБА_1. Визнано право ОСОБА_1. на донарахування недоплаченої пенсії до рівня, визначеного чинними нормативно-правовими актами України, прийнятими після його звільнення зі служби. Зобов'язано Київський міський військовий комісаріат провести донарахування недоплаченої пенсії і виплату ОСОБА_1. пенсію за минулий час з урахуванням 40%, 100% та 90% надбавок, а також 33,3% премії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2007 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції. Ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1. з посадового окладу в розмірі 185 грн. з моменту набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців" від 22.05.2000 №829 (829-2000-п) . В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування ним норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. З 1975 року був звільнений в запас за станом здоров'я, при звільненні йому була призначена пенсія.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, які особи не отримували під час проходження служби та включення премії до обчислення пенсії передбачено не було. Закон України від 15 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, а тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням надбавок, запроваджених після звільнення із служби, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року задоволенню не підлягають, так як пенсія позивачу була призначена з 06.02.1975.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Премії не належать до категорії обов'язкових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 06.04.1998 (452-98-п) року. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) командирам (начальникам) лише надано право преміювати військовослужбовців відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат роботи в межах фонду преміювання.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову в частині перерахунку пенсії з урахуванням надбавок та премій, що були введені після його звільнення та, задовольняючи - в частині перерахування пенсії з посадового окладу у розмірі 185 грн., оскільки Постановою Кабінету міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців" від 22.05.2000 №829 (829-2000-п) посадовий оклад для посади, яку обіймав позивач при проходженні служби збільшено до 185 грн.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2007 у справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про донарахування та виплату пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.