К-36742/06 Про стягнення невиплачених коштів передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 01.07.2009 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18.07.06 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22.11.06 року у справі за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Відкритого акціонерного товариства "Овруцьке АТП 11847" про стягнення невиплачених коштів передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ,

У березні 2006 року ОСОБА_1звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Відкритого акціонерного товариства "Овруцьке АТП 11847" про стягнення невиплачених коштів передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 18.07.2006 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22.11.2006 апеляційну скаргу ОСОБА_1було залишено без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18.07.2006 - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1не погоджуючись з даними рішеннями, посилається на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18.07.20006 та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22.11.2006 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесених до 3 категорії, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, проживає в м. Овруч Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення і йому виплачувалась компенсація та доплати, що встановлені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.96 № 836 (836-96-п) .

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., виходили з того, що виплати позивачеві, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 (796-12) № 796, здійснені правильно, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.96 № 836 (836-96-п) .

Щомісячна грошова допомога ОСОБА_1у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства була виплачена за 2005 рік у розмірі 2,10 грн. щомісячно, допомога громадянам, які проживають на території гарантованого добровільного відселення була виплачена за 2003-2005 роки у розмірі 10,50 грн. щомісячно.

Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають частині 1 статті 39 цього Закону, відповідно до якої, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Правовий аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що в період з серпня 2002 року по липень 2005 року законодавець не вносив до них змін, які встановлюють інший, крім мінімальної заробітної плати, критерій нарахування виплат або обмежують їх розмір.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат виступала тільки мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу змінювався законодавцем неодноразово. Конкретний розмір мінімальної заробітної плати встановлювався спеціальними законами (у 2002 - 2003 роках) або Законом про Державний бюджет на відповідний рік (2004 - 2005 роки). Зміст законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цих розмірів для реалізації положень статей 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тільки стаття 2 Закону України від 13.12.2001 № 2896 "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік (2896-14) " містила застереження Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме стаття 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2005 рік, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 № 836 (836-96-п) .

ОСОБА_1має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю із врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати на відповідні роки.

Оскільки судами невірно застосовано норми матеріального права та в судових рішеннях судів першої і апеляційної інстанції не міститься відомостей про періоди, коли позивачу проводилися виплати оспорюваних сум, що унеможливлює розрахунок судом касаційної інстанції заборгованості, яка склалася, тому справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Вирішуючи даний спір, судам необхідно звернути увагу на те, які дії чи рішення відповідачів у межах наданих повноважень є неправомірними, дослідити законодавчі акти, які визначають правосуб'єктність відповідачів, їх права та обов'язки у сфері публічних відносин, чи є вони належними відповідачами по всіх заявлених вимогах, а також дослідити та проаналізувати Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України та управлінням Міністерства праці та соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права були залишені без уваги й належної оцінки апеляційного суду та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18.07.2006 та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22.11.2006 скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Відкритого акціонерного товариства "Овруцьке АТП 11847" про стягнення невиплачених коштів передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.