Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області

на постанову Господарського суду Одеської області від 21.12.2006 р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 р.

у справі № 13/343-06-11152А

за позовом Державної податкової адміністрації в Одеській області

до 1. Приватного підприємства "Югстрайекспо";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутрайт"

про визнання договору недійсним та стягнення 5052,00 грн., -

Постановою Господарського суду Одеської області від 21.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 р., у позові відмовлено.

ДПА в Одеській області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

01.06.2005 р. між ПП "Югстройекспо" (субпідрядник) та ТОВ "Аутрайт" (генпідрядник) укладеного договір № 404 на виконання робіт з монтажу антенно-фідерних пристроїв на щоглі Н=53м ТОВ "Ника ТВ", вартістю 5052,00 грн., у тому числі податок на додану вартість, виконання яких підтверджено актом приймання за серпень 2005 року та податковою накладною № 30/08 від 30.08.2005 р., виданою ПП "Югстройекспо" на адресу ТОВ "Аутрайт", яке, в свою чергу, здійснило оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями від 30.08.2005 р. на рахунок в установі банку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2005 р. у справі №26/395-04-11616 припинено юридичну особу ПП "Югстройекспо".

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22.03.2005 р. у справі № 2-2899/2005 визнано безвісно відсутньою особу, яка підписала спірну угоду.

13.10.2005 р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області складено акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Югстройекспо", а 28.12.2005 р. знято з обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що вищевикладені обставині не можуть свідчити про укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про припинення юридичної особи та актом про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Сам факт існування судового рішення про припинення підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Виходячи із приписів ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991р. № 887 та ч. 2 ст. 26 ЦК УРСР, чинних на час створення ПП "Югстройекспо", останнє набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, тобто мало цивільну правоздатність.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Утім, суди не врахували, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, а судові рішення про відмову у позові в частині застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Одеської області від 21.12.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 р. в частині відмови у позові про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.