Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є., Гончар Л. Я., Харченка В. В., Черпіцької Л. Т., Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Магнолія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 6520, 00 грн., -

Постановою господарського суду Харківської області від 06 червня 2007 року позовні вимоги прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" про стягнення 6520,00 грн. залишені без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2006 рік, що наданий ТОВ "Магнолія" позивачу, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 25 осіб.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємство відповідача у 2006 році повинно було створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда. Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2006 рік середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників відповідача становила 0 осіб.

Згідно листа центру зайнятості від 24.05.2007 року підприємство відповідача регулярно повідомляло "центр зайнятості населення у 2006 році про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, що вбачається зі звітів по формі 3-ПН, які додані до матеріалів справи.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач виконав всі необхідні (обов’язкові) дії для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею 220-і Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, –

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Господарського суду Харківської області від 06 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.