Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 31.03.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Куп’янської ОДПІ у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 та постанову господарського суду Харківської області від 29.11.2006

у справі №АС-42/578-06

за позовом ТОВ "Оскол"

до Куп’янської ОДПІ у Харківській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ТОВ "Оскол" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Куп'янської ОДПІ від 26.09.2006 №0000322310/3 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 111995 грн., в т.ч. 74663 грн. - основний платіж та 37332 грн. штрафних санкцій, №0000702310/3 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 559968,34грн., в т.ч. 373312,56 грн. основного платежу та 186655,78 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Харківської області по справі № АС-42/578-06 від 29.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2007, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові повністю відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права, а саме: абз.3 п.4.8 ст. 4Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Куп'янською ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період 3 01.01.05 по 31.12.05.

За результатами перевірки складено Акт №366/23-31507031 від 30.03.06, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги абз.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ за червень місяць 2005 року на суму 74663 грн., в зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 111995 грн., в т.ч. 74663 грн. основний платіж та 37332грн. штрафних санкцій. Позивач вказане рішення оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами повторної скарги позивачу додатково донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 559968,34 грн. (373312,56 грн. - основний платіж, 186655,78 грн. - фінансова санкція). Така сума податкового зобов'язання визначена податковим повідомленням-рішення відповідача від 10.07.06 №0000702310/2.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Оскол" подано повторну скаргу. Рішенням ДПА України №9548/6/25-0515 від 20.09.06 повторна скарга залишена без змін. При цьому позивачу були направлені спірні податкові повідомлення-рішення відповідача №0000322310/3 від 26.09.06 та №0000702310/3.

Підставою такого нарахування слугував факт укладення ТОВ "Оскол" з ТОВ "Інторія" договору міни, предметом якого є обмін одного товару (цукру-піску) на інший товар (векселі, емітовані третіми особами). На виконання умов договору міни позивачем було передано товар (цукор-пісок на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 447975,56 грн.; також у відповідності до зазначеного договору позивачем було отримано товар (векселі, емітовані третіми особами, на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податковий кредит з ПДВ у розмірі 447975,56 грн.

Відповідачем, з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону "Про ПДВ", зроблено висновок, що ПДВ не додається до номіналу векселя, та не може формувати податковий кредит у покупця. На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок, що ПДВ має враховуватись в номінальній вартості векселя, а не додаватись до номіналу векселя, а тому позивачем завищено податковий кредит на суму 74663,00 грн. (447975,56 -2239877,80*20%/120%=74663,00 грн.).

ДПА у Харківській області у своєму рішенні № 2574/10/25-010 від 05.07.06 про результати розгляду повторної скарги з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону "Про ПДВ" зазначило, що ПДВ взагалі не може нараховуватись на векселі та відповідно не може формувати податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель, а тому вважає, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, нарахованого контрагентами на векселі, у розмірі 447975,56 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди зазначили, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на таке.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про ПДВ" визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу.

Згідно пп.2 п.4.8. ст. 4 Закону України "Про ПДВ", у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону "Про ПДВ", під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість цих товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), збільшена на суму процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Відповідно до п.3 ст. 4.8 Законом України "Про ПДВ", для цілей оподаткування згідно з цим Законом, векселі (крім податкових векселів) видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту з ПДВ, крім податкових векселів.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судами не взято до уваги вимоги закону та не перевірено доводи ДПІ відносно того, чи сплачено ПДВ в ціні товару контрагенту. В разі сплати, потрібно встановити чим саме: грошима чи векселем, і вже в залежності від зібраних доказів, суду належить зробити висновки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 та постанова господарського суду Харківської області від 29.11.2006 у справі №АС-42/578-06 підлягають скасуванню, а справа №АС-42/578-06, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Куп’янської ОДПІ у Харківській області задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 та постанову господарського суду Харківської області від 29.11.2006 у справі №АС-42/578-06 скасувати.

Справу №АС-42/578-06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар