Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є., Гончар Л. Я., Харченка В. В., Черпіцької Л. Т., Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про скасування рішення про застосування економічних санкцій, -

Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 17.10.2006 року № 114; скасування припису Державної Інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 17.10.2006 року № 130-114.

Постановою господарського суду Донецької області від 27 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування економічних санкцій є невиконання Макіївським міським відділом Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" наказу Донецької регіональної філії № 13-П від 12.01.2004 року, однак оригінал цього наказу до матеріалів справи не був наданий.

Згідно п. 5.1.8 Статуту ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" має право реалізувати свою продукцію, виконувати роботи, надавати послуги за цінами і тарифами, які встановлюються центром самостійно з урахуванням кон’юктури ринку та умов економічної діяльності, на договірній основі, а у випадках передбачених законодавством України – за фіксованими цінами і тарифами.

Оскільки підставою для застосування економічних санкцій до відповідача з’явилося порушення вимог наказу Донецької регіональної філії № 13-П від 12.01.2004 року право на встановлення будь-яких розцінок на свої послуги та на видання наказу у Донецькій регіональній філії було відсутнє, оскільки він не може вважатися ані законодавчим, ані нормативним актом, тому відповідно до п. 1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами його невиконання не може призвести до застосування економічних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 114 від 17.10.2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та про скасування припису № 130-114 щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок встановлення та застосування цін (тарифів) підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею 220-і Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, –

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області відхилити, а постанову Господарського суду Донецької області від 27 грудня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.