Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Усенко Є.А., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Енергія"

на постанову господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006р.

у справі № 11/358-АР-06

за поданням Державної податкової інспекції у м.Херсоні

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Енергія"

про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків, -

У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області із поданням про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Енергія", код – 33725852 до повного погашення податкового боргу.

Вимоги зазначеного подання мотивовано тим, що звільнення активів з-під адміністративного арешту призведе до їх зникнення та стане на заваді для погашення податкового боргу вказаного платника податків.

Постановою господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006р., подання було задоволено. Продовжено застосований за рішенням ДПІ у м.Херсоні №27 від 04.10.2006р. адміністративний арешт активів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Енергія", код ЄДРПОУ – 33725852.

Рішення судів мотивовані тим, що відмова відповідача допустити повноважних представників контролюючого органу до перевірки кваліфіковано судом як достатня підстава для застосування адміністративного арешту активів платника податків. Отже, за продовження існування такої підстави (недопуск контролюючого органу до проведення перевірки) суд дійшов висновку про необхідність продовження застосованого рішенням ДПІ у м.Херсоні №27 від 04.10.2006р. адміністративного арешту активів відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2006р. та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006р. і прийняття у справі нового рішення про скасування адміністративного арешту активів ТОВ "ВІП-Енергія" застосованого рішенням ДПІ у м.Херсоні №27 від 04.10.2006р..

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПІ у м.Херсоні №27 від 04.10.2006р. застосовано умовний адміністративний арешт активів ТОВ "ВІП-Енергія" на підставі п.п.9.1.2 ст.9 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у зв’язку з відмовою керівника підприємства допустити посадових осіб контролюючого органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів (а.с.5).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки дотримання відповідачем валютного законодавства стала вимога прокуратури Херсонської області провести перевірку ТОВ "ВІП-Енергія", що в свою чергу, мотивована необхідністю, що виникла при розслідуванні кримінальної справи за фактом службового підроблення та замаху на заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем службовими особами відповідача.

29.09.2006р. директору ТОВ "ВІП-Енергія" під розписку було вручено направлення №2564/22-0 на прведення позапланової документальної перевірки підприємства.

Заявою від 29.09.2006р. засвідчено відмову директора ТОВ "ВІП-Енергія" у допуску посадових осіб контролюючого орагну до проведення перевірки згідно направлення №2564/22-0.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №510-ХІІ визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках – за рішенням суду.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №510-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому визначається дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Згідно з положеннями п.3 Указу Президента України "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 (817/98) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявність хоча б однієї з обставин, передбачених у п.п."а". "б", "в", "г", "д", "е" цього ж пункту.

Згідно абзацу першого підпункту 9.3.3 пункту 9.3 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" арешт може бути накладено на активи платника податків строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником).

Абзацом другим цього підпункту встановлено, що керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного рішення.

Підпунктом 9.1.1 п.9.1 ст. 9 означеного закону визначено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до п. 9.1 розділу 9 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001р. №386 (z0865-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001р. за №865/6056 (z0865-01) , арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків за обставинами, визначеними в розділі 5 цього Порядку, застосовується на підставі відповідного рішення суду.

Однією з обставин, яка згідно розділу 5 цього Порядку може бути підставою для арешту активів платника податків, визначається таке. Платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування. У разі виникнення такої обставини слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення. Кодексом адміністративного судочинства (2747-15) встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Енергія" – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.